Підприємства все частіше розглядають сонячні станції разом із системами накопичення енергії, а не окремо. Такий підхід відбиває зміну інвестиційних мотивів: якщо у 2025 році економія на електроенергії була основною причиною для 60% компаній, то у 2026 році мотиви розподілилися приблизно порівну між економією та енергонезалежністю. Середня потужність бізнес-проєктів зросла з близько 330 кВт у 2025 році до 400–500 кВт у 2026-му, водночас малий бізнес активніше звертається до станцій потужністю 50–100 кВт.
За січень–серпень 2026 року в Україну завезли фотоелектричні модулі потужністю близько 2,7 ГВт, тоді як за весь 2025 рік цей показник становив 2,8 ГВт. Імпорт інверторів за перші вісім місяців 2026 року досяг близько 6,2 ГВт проти 5,7 ГВт за попередній рік, а імпорт акумуляторних батарей становив близько 3,2 ГВт проти 3,8 ГВт у 2025 році. Однак ці цифри не можна прямо переводити в кількість нових об’єктів, оскільки обладнання може використовуватися в різних сегментах, встановлюватися пізніше або залишатися на складах.
Рішення про інвестицію тепер залежить не лише від рахунків за електроенергію, а й від вартості години простою виробництва. Зупинка ліній, порушення температурного режиму чи невиконання замовлень можуть зробити резервування необхідним навіть тоді, коли його окупність через саму економію на енергії виглядає довгою. Дослідження «Енергетичний перехід» показало, що серед 212 опитаних українських компаній 95% впроваджували заходи для підвищення енергонезалежності, а 59% встановили власні об’єкти генерації, з яких 89% обрали сонячні панелі.
Середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» у серпні 2026 року становила близько 6,19 грн/кВт·год без ПДВ, до якої додаються мережеві складові. З 1 серпня 2026 року загальний тариф НЕК «Укренерго» на передачу становить близько 0,93 грн/кВт·год без ПДВ. Для оцінки власної енергосистеми підприємству потрібні три величини: вартість електроенергії з мережі, вартість резервного живлення та збитки від простою.
Підходи до фінансування розрізняються залежно від типу проєкту. Для сонячної генерації близько 70% клієнтів використовують власні кошти, а 30% залучають зовнішнє фінансування. Для систем накопичення енергії ситуація протилежна: близько 80% клієнтів планують скористатися кредитуванням. Державна програма підтримки розподіленої генерації пропонує кредити від 1 до 25 млн євро під 10% річних строком до п’яти років; для прифронтових територій мінімальна сума становить 500 тис. євро.
Серед основних обмежень для розвитку ринку виділяються складність умов продажу електроенергії, нестача фахівців для монтажу й продажів, а також вплив військових ризиків. Відключення підвищують потребу у власній енергосистемі, однак ризик пошкодження активів може відкладати рішення про її будівництво. Експерти прогнозують подальше зростання ринку, головним напрямом якого буде поєднання накопичення та сонячної генерації, залежно від перебігу війни, доступності капіталу та роботи енергосистеми.
