Вчора, 4 липня, патрульній поліції України виповнилося три роки. Разом з тим цього дня святкується і День Національної поліції, оскільки відповідний указ президент Петро Порошенко підписав кілька місяців тому. Про успіхи та поразки, привітання та критику правоохоронців – у реакціях від DUMKA.
Враховуючи, що йдеться про День народження, пропоную почати наш огляд із привітань, адже всі ми знаємо: невдоволених та охочих покритикувати вистачить завжди. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков у своєму привітанні запевнив, що правоохоронцям вже є, чим пишатися: люди все більше і більше довіряють поліції. А ось шлях, яким крокують захисники правопорядку, Аваков назвав непростим, адже він пролягає через помилки й опір старої системи, через невіру і критику, через біль втрат і радість перемоги. Ну добре-добре, пане Арсене, я ціную те, що ви не заявили про абсолютну перемогу та відсутність поразок.
Приєдналися до привітань колег і працівники Служби безпеки України. У святковому дописі наголошується на високому професіоналізмі та відданості поліцейських, цілодобовій охороні громадського порядку та безпеку наших вулиць. Правильно, хлопці, потім же й вас будуть з чимось вітати, дифірамби за дифірамби, так би мовити.
Перший заступник голови Національної поліції В’ячеслав Амброськін, що цілком очікувано, заявив, що за три роки ситуація кардинально змінилася, а громадяни дякують своїм поліцейським. А знаєте, любчики, щось все ж змінилось. І ні, пан Аваков мені рюкзаками не заплатив, просто погані хлопці є всюди і завжди, але радісно, що й добрих вистачає.
Привітати поліцейських зі святом вирішив і міністр молоді та спорту України Ігор Жданов. За його словами, за ці роки рівень довіри до поліції суттєво виріс, що є найкращим показником успішності реформи. Пане Ігоре, при всій повазі та небажанні псувати свято, було б добре подібні заяви якимись даними підкріплювати. Бо я так само можу сказати, що лідером на наступних президентських гонках має стати Степан Коза, боронь Боже, звісно.
Кілька слів з нагоди свята написав і народний депутат і екс-журналіст Мустафа Найєм. Політик переконаний: поліцейські рідко приходять у наше життя в радісні моменти і протягом всього року перебувають під прицілом критики та гніву. Що є, то є, поштовиками радощів правоохоронців, на жаль, назвати можна нечасто.
Втомилися читати? Ось досить коротко про те, що відбувається сьогодні у мережі з нагоди дня народження поліції. За це дякую Олександру Равчеву, менеджеру із комунікації Українського незалежного центру політичних досліджень. Схема проста: влада хвалить патрульних, опозиція сварить, а самі правоохоронці мріють поспати після 12-годинної робочої зміни.
Натомість політичний експерт Олексій Мінаков переконаний, що поліція залишилася нереформованою, адже більшість поліцейських – це колишні міліціонери, люди зі старої системи. Ну, і далі все в тому ж дусі. Це, напевно, аби святковий тортик не був занадто солодким.
Ще трохи дьогтю до бочки меду додав нардеп Ігор Луценко. Тут і робота не на повну потужність, і патрульна поліція як найменш інтелектуальний підрозділ, і невнесені зміни. Одним словом, іноді найкраще зраду розганяють саме народні обранці. А ви кажете, ботоферми, російські тролі, опозиційні блогери. Нє, не вгадали.
А закінчимо нашу реакцію не менш важливим поглядом на успіхи та поразки поліції. Федір Сердюк, засновник компанії FAST і сертифікований інструктор із першої допомоги та допомоги пораненим у тактичних умовах, пояснив, навіщо потрібно вчити поліцію правильно надавати першу медичну допомогу. Цей хлопець знає, про що каже, адже сам керував цим процесом ще у віці 20-ти років, загалом навчивши зі своєю командою близько 4500 осіб.
Сьогодні ж, на думку Сердюка, фактично відсутня регулярна підготовка поліцейських, а ті аптечки для першої допомоги, які закуповує МВС, – це просто сміття. Тому в побажанні спеціаліст наголосив: не очікуйте турботи «згори», покращуйтесь самостійно. Доволі по-філософськи та раціонально, тож на цьому і будемо закінчувати. Побачимо, як вітатимуть зі святом інші служби та структури.
Збирав реакції та робив селфі з поліцією до того, як це стало мейнстрімом, Степан Коза
