Інформація про їхню масову загибель у Середземному морі надходять регулярно. Так, 12-13 червня неподалік берегів Лівії потонули близько 220 мігрантів – зазнали аварії три човни, котрі намагалися дістатися півдня Європи, повідомляє UNN. А вже за тиждень, 20 червня, у Всесвітній день біженців був привід нагадати всьому людству про цю животрепетну проблему. Як у Європі вирішують питання мігрантів? Яка роль України в цьому процесі?
Ціна питання
Тема біженців не сходить із порядку денного. 28 і 29 червня в Брюсселі відбудеться регулярний саміт ЄС. Зокрема буде порушено проблему мігрантів, які масово прибувають до Старого світу з Близького Сходу та Африки. Серед причин залишати домівку і шукати кращої долі в ситнішій Європі: перенаселення й нестача робочих місць, воєнні конфлікти й висока ймовірність природних катаклізмів.
У ЄС ситуацію з мігрантами сприймають болісно. ЗМІ повідомляли, що німецький канцлер Ангела Меркель мала намір зустрітися з окремими європейськими лідерами ще до саміту. Серед держав, які терміново мають вирішувати нагальну тему: Італія, Греція, Австрія. Під питанням залишалась участь керівників Іспанії і деяких балканських країн. Згодом у прес-службі Меркель заперечили розповсюджену медіа інформацію про підготовку до термінового зібрання лідерів згаданих держав щодо вирішення проблем мігрантів. Чи справді тема настільки гостра?
«З погляду масштабів ЄС питання перебільшене, тому що кількість біженців мала порівняно з загальною кількістю населення Євросоюзу, – запевнив DUMKA Ілія Куса, експерт із міжнародної політики аналітичного центру «Український інститут майбутнього». – Якщо говорити про окремі країни – Італію, Грецію, Іспанію, Німеччину, Австрію, то для них це більш нагальна проблема. Особливо для Італії, яка прийняла забагато біженців. Так, питання мігрантів доволі гостре, але політизоване. І в певних країнах розглядається в передвиборчому дискурсі».
Чимало політичних спекуляцій вбачає й експерт-міжнародник Віктор Савінок. Утім, визнає: країни на основних міграційних шляхах потерпають найбільше від надлишку мігрантів. Ідеться передусім про Італію (західний середземноморський коридор) та Грецію (балканський коридор). Проблема створює навантаження на їхні економіки й адміністративні системи, негативно впливає на добробут громадян, і потребує загальноєвропейського рішення.
«Стосовно темпів прибуття біженців до ЄС, то в порівнянні з 2016 роком інтенсивність суттєво знизилася, зокрема завдяки ухваленим заходам на рівні Євросоюзу, серед яких міграційна угода з Туреччиною, – наголосив для DUMKA пан Савінок. – Проблема в тому, що все-таки в ЄС не вдалося знайти консенсусу з міграційного питання і того, як відбуватиметься імплементація так званих Дублінських угод, які фактично передбачають те, що мігранти залишаються в тих країнах, до яких прибули. А спроба розподілити біженців в обхід цих угод виявилася невдалою через позиції країн Східної Європи та Балтії, які не бажають приймати кілька тисяч мігрантів. Хоча навряд чи ті становлять таку критичну небезпеку для населення й культури, як зазначають їхні уряди».
Німці та біженці
Кожна держава, приймаючи біженців, керується внутрішнім законодавством про становище й умови перебування на її території іноземних громадян. Чимало фахівців переконані: для врегулювання питання слід впровадити єдиний у світі нормативний документ, який би впорядковував визнання біженців, сприяв їхньому працевлаштуванню, визначав права тощо. Утім, поки що впливові інституції не взялися серйозно за розробку відповідного законодавства.
У Німеччині виник конфлікт у вищих урядових і партійних колах. Голова МВС і лідер ХСС (Християнсько-соціальний союз) Горст Зеєгофер має намір не впускати до країни мігрантів, чиї клопотання про притулок вже зареєстровані в інших державах ЄС. Натомість канцлер і голова ХДС (Християнсько-демократичний союз) Ангела Меркель прагне вирішити проблему загальноєвропейським шляхом. Заяви Зеєгофера виглядали настільки жорстко, що йшлося навіть про розпад правлячої коаліції в Німеччині.
«Чи не основним яблуком розбрату між ними став план дій із міграційного питання, запропонований відомством Зеєгофера, – пояснив Віктор Савінок. – Тобто фактично Німеччина, яка виступала за загальноєвропейське вирішення цього питання, буде висилати мігрантів, як пропонує Зеєгофер, на власному кордоні до інших держав членів ЄС, з яких вони прибули або в яких зареєстровані. І це ставить виклик міграційній політиці Меркель, яку вона проводить із 2015 року, – політиці державного відкритого кордону».
За останніми даними соцопитування, більше 47 % німців на боці Зеєгофера. Вони за жорстку міграційну політику, проти утримування біженців із кишень платників податків. Зеєгофер пропонує демонетизувати пільги для біженців. Мігранти потребують також адаптації до умов німецького суспільства – мають вчити мову, вирішувати питання зайнятості, хоча робота для біженців заборонена міжнародними конвенціями. Ескалація міграційного питання в риториці ХСС, на думку Віктора Савінка, невипадкова, адже восени в Баварії відбудуться регіональні вибори й ХСС побоюється, що велику частку голосів візьме партія правих євроскептиків «Альтернатива для Німеччини».
Сваряться не тільки німці. В ЄС існує конфлікт інтересів між необхідністю дотримання прав людини, зокрема щодо шукачів притулку, і популістськими право- та ліворадикальними настроями.
«Дійшло навіть до того, що директор БДІПЛ (Бюро з демократичних інститутів та прав людини) ОБСЄ пані Інгеборг Солрун Гісладоттір 20 червня вщент розкритикувала рішення міністра внутрішніх справ Італії закрити італійські кораблі для суден, які намагалися висадити шукачів притулку з Африки, врятованих гуманітарними організаціями, – розповів DUMKA дипломат і юрист-міжнародник Вадим Трюхан, голова правління ГО «Європейський Рух України». – Більше того, низка мерів портових міст Італії розкритикували рішення власного міністра. Тому очікувати на тотальну заборону в’їзду для нелегальних мігрантів із конфліктних зон до Євросоюзу не доводиться».
Притулки за межами ЄС
На саміті в кінці червня лідери ЄС мають дати згоду на вивчення питання створення так званих «регіональних платформ розвантаження» за межами Євросоюзу. У цих центрах розглядатимуть заявки про притулок біженців ще до того, як ті потраплять до ЄС. Не виключено, що такі центри з’являться в Північній Африці. Непросто спрогнозувати, як усе виглядатиме насправді.
«Судячи з певних заяв французів й італійців, будуть домовленості з місцевими елітами тих країн, до яких або через які прибувають біженці з Африки та Близького Сходу, для того, щоб їх стримувати, – зазначив Ілія Куса. – Тобто буде турецька модель. Єдиний ризик у тому, що на відміну від Туреччини у Лівії немає суб’єкта переговорів. Там три чи чотири уряди, і жоден не контролює ситуацію повністю. Думаю, європейці розмовлятимуть із бойовиками, що контролюють міста, через які йдуть потоки біженців. Тобто лівійський маршрут, скоріш за все, закриватимуть, а звозитимуть туди мігрантів і будуватимуть великі центри біженців.
З погляду моралі, етики і прав людини це доволі жорстоко. По суті, вони повертатимуть мігрантів у зону конфлікту й залишатимуть у таборі, який, скоріш за все, буде фінансуватися за рахунок ООН, певних гуманітарних організацій. Це невеликі бюджети, а враховуючи вихід США з Ради прав людини, фінансування зменшиться. Це погано для людей. Особливо щодо Лівії, де процвітає торгівля людьми».
Віктор Савінок також задається питаннями створення «регіональних платформ розвантаження» у Лівії. Хто їх буде охороняти, адже в країні немає стабільного уряду, фактично триває громадянська війна, відбуваються антитерористичні дії проти місцевого відділення «Ісламської держави» та «Аль-Каїди»?
«Проблема з біженцями – одна з найглобальніших, – наголосила DUMKA Оксана Юринець, голова підкомітету з питань регіонального та транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС Комітету ВРУ з питань євроінтеграції. – Політика “відкритих дверей” частково завела Європу в глухий кут. Політики шукають різні варіанти, як із нього вийти, і рішення про притулки лежить у цій площині. Витрати, наприклад, Німеччини на утримання втікачів дуже великі. Лише за 2016 рік із державної скарбниці на це пішло близько 20 млрд євро. Ціна “невирішеного” питання дуже висока. Питання міграції потребує комплексного підходу, й уряди європейських країн працюють над шляхами вирішенням проблем».
Шлях через Балкани
Поява центрів біженців розглядається не тільки в Північній Африці. Лунають припущення про те, що такі об’єкти можуть розмістити й на Балканах. До речі, у Боснії, на кордоні з Хорватією, є відносно невеликі пункти, у яких утримують мігрантів. Там дуже напружена ситуація.
«По-перше, місцеві мешканці проти центрів утримання біженців, – запевнила DUMKA Наталя Іщенко, заступниця директора Інституту світової політики. – По-друге, балканські ЗМІ не приховують кримінальні ситуації з мігрантами. Вони рясніють повідомленнями про те, як біженець пограбував у молочному магазині чиновницю в Сараєво або як біженці влаштували бійку між собою. Ці новини не сприяють нормальному ставленню до мігрантів, які утримуються в тій же Боснії. Та й самі мігранти не хочуть там бути. Навіщо їм Боснія та Герцеговина? Вони навіть до Хорватії їдуть як до транзитної держави. Там лише одиниці залишаються, бо це вже ЄС. Але ці одиниці розуміють, що далі вони точно вже нікуди не потраплять».
Мігранти намагаються пішки перетинати кордон Боснії з Хорватією. Кілька днів тому так хотіли вчинити близько сотні осіб. Однак їх повернули до центру біженців у Боснії. Трапляюся і драматичніші ситуації, коли мігранти прориваються через кордон гірськими шляхами вночі на авто. Хорватам доводилося стріляти – навіть поранили кількох осіб, захованих у фургоні.
«А на кордоні зі Словенією хорвати стріляли під ноги біженцям, щоб ті не проривалися до Словенії, – продовжила пані Іщенко. – На Балканах жорстка ситуація, яка позиціонується не як боротьба з мігрантами, а торгівлею людьми й контрабандою. І якщо Єврокомісія надумає створювати там табори для біженців, то це загострить ситуацію, навіть внутрішньополітичну й соціальну. Один із таких таборів у Боснії знаходиться на місці масових військових злочинів. Люди пережили війну, не відійшли від неї, мешкають у тимчасових поселеннях, а тут ще й навала сирійців!»
Україна поза темою?
У нашій країні п’ятий рік точиться війна на сході. Маємо велику кількість внутрішньо переміщених осіб. Триває боротьба з корупцією. Стає моторошно, якщо додати до цих проблем тему зовнішніх біженців. Однак більшість фахівців схиляються до думки, що, за великим рахунком, ця гірка чаша нас оминула.
«По-перше, не чув жодних розмов про те, що хтось когось буде до нас депортувати, – розповів Ілія Куса. – По-друге, це наше суверенне право, й інші країни не можуть депортувати до нас біженців. По-третє, ми не є країною, яка може прийняти біженців, має для цього відповідні ресурси. Ми не є транзитним маршрутом, навіть якщо є плани через нас їх кудись перекидати. У Росію? Ні. Через Крим? А куди далі? У Туреччину? Теж ні. Роль України в цих процесах мінімальна. Ми не впливаємо на міграційну політику ЄС і не є країною, до якої насправді воліють їхати мігранти з Близького Сходу та Африки».
«Україна неприваблива країна для шукачів притулку, – вважає Вадим Трюхан. – Нині маємо біля 3 тисяч біженців, зокрема півтори тисячі з Афганістану, біля півтисячі осіб із Сирії, 200 з Вірменії, 150 із Азербайджану, десь по 130 із Росії та Сомалі. При цьому функціонує лише три центри тимчасового утримання біженців – в Ужгороді, Одесі та Яготині (Київська область). Їх недостатньо».
Після завершення війни з РФ і стабілізації економічної ситуації кількість нелегальних мігрантів може зрости – вони намагатимуться легалізуватися в Україні. На думку пана Трюхана, уряду вже зараз слід започаткувати створення ще кількох центрів тимчасового утримання шукачів притулку, у тому числі за рахунок міжнародної технічної допомоги. Однак не можна допустити повторення історії, що мала нещодавно місце в питанні неспроможності ДФС (Державної фіскальної служби) освоїти квоти, виділені ЄС на облаштування пунктів пропуску на кордоні.
«Питання біженців дуже спекулятивна тема і її використовуватимуть у передвиборчій боротьбі, яка вже розпочинається, – переконана Наталя Іщенко. – Але Україна має формулювати, як вона буде ставитися до цієї проблеми. Кожна політсила має виробити позицію, як саме будемо вирішувати питання біженців разом із ЄС».
Текст: Віктор Цвіліховський
