Програма «єВідновлення» забезпечила сотні тисяч сімей матеріальною допомогою на відновлення пошкодженого житла або отримання компенсації за втрачені оселі. Проте у громадах біля лінії фронту виникає парадоксальна ситуація: будинки непридатні для проживання, однак за критеріями програми не класифікуються як знищені. Це позбавляє власників обох варіантів допомоги — ні грошей на ремонт, ні сертифіката на нову оселю.
На 10 жовтня 2026 року, за інформацією голови профільного комітету Верховної Ради Олени Шуляк, програма виплатила компенсації 273 169 родинам на суму 160,9 млрд грн. З них понад 159 тисяч сімей отримали 15,5 млрд грн на ремонт пошкодженого майна, а понад 109 тисяч — житлові сертифікати на 137,2 млрд грн за знищені будинки. Однак доступ до цих допомог розподілений нерівномірно. У прифронтових районах комісії часто не можуть виїхати на місце для огляду. «Ціна таких обстежень досить висока, оскільки йдеться про безпеку членів комісій, які працюють часто під обстрілами», — пояснила Олена Шуляк. На Ізюмщині в Балаклійській громаді комісії розглянули 94% звернень (5450 заяв), в Ізюмі — 91% (5501 заяву). У Борівській громаді заяви на компенсацію взагалі не приймають через статус території як зони активних бойових дій. Аналогічна ситуація виникла в Краматорську після переведення громади в цей статус у серпні 2026 року.
Для небезпечних територій передбачене дистанційне обстеження через дрони або супутникові знімки, але цей механізм також має обмеження. Державне космічне агентство повідомило, що остання супутникова зйомка Борівської громади відбулася 24 вересня 2025 року і не відображає наслідків нових російських ударів. Друга проблема — критерії визначення пошкодженого та знищеного житла. За методикою пошкодження поділяють на три категорії: до 40% (поточний ремонт до 200 тис. грн), 41–80% (капітальний ремонт до 350 тис. грн для квартир, 500 тис. грн для будинків) та 81–100% (знищене житло, право на сертифікат). Проблема полягає в тому, що непридатність будинку для проживання не гарантує його віднесення до категорії знищеного. За словами юристки «Мережі правового розвитку» Ярослави Сулімової, у програмі немає бальної системи оцінки окремих частин будинку — комісія орієнтується на чек-ліст робіт і стан конструкцій. Юристка фонду «Схід SOS» Аліна Білен наводить приклад: навіть відсутність покрівлі не означає автоматичного визнання будинку знищеним, якщо фундамент і стіни міцні. Для людей у зоні активних бойових дій це означає, що вони не отримають жодної компенсації: у таких громадах виплати на ремонт призупинені, а сертифікат видають лише за знищене житло.
Третя перешкода — відсутність документів для власників нерухомості, зареєстрованої до 2013 року. Дані про право власності могли залишитися лише в паперових архівах Бюро технічної інвентаризації, а не в Державному реєстрі речових прав. Якщо архіви знищені або на окупованій території, власники мають збирати непрямі докази: старі договори, технічну документацію та рішення місцевої влади. Для вирішення цієї проблеми у Верховній Раді розглядають законопроєкт № 11440, який пройшов перше читання в грудні 2024 року. Він дозволить реєстраторам і нотаріусам вносити дані до реєстру на підставі паперових документів без підтвердження БТІ при втраті доступу до архівів. Олена Шуляк повідомила про плани створити перелік БТІ з недоступними або знищеними архівами для системної роботи замість ручного режиму.
