Спільна українсько-норвезька програма розробки антибалістичної системи FREYJA набирає темпу. Проєкт спрямований на перехоплення російських балістичних ракет та зменшення залежності від американських комплексів Patriot. Київ та Осло планують завершити випробування до завершення 2026 року.
Про прискорення робіт повідомив президент Володимир Зеленський під час зустрічі з норвезьким міністром оборони Туре Сандвіком, керівником оборонної компанії Kongsberg Ейріком Лі та їхніми колегами. За його словами, розробники вже отримали перші результати при створенні окремих елементів. «Уже є перші результати у створенні окремих елементів системи. Сьогодні визначили, де можемо і маємо прискоритися, щоб вийти на випробування до кінця цього року», – зазначив президент. Під час переговорів сторони також розглянули новітні можливості супутникового зв’язку для українських збройних сил та обговорили додаткові пакети оборонної допомоги, які Норвегія має надати у листопаді.
До інтегрованої антибалістичної коаліції, сформованої в липні 2026 року, входять Україна, Норвегія, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Іспанія, Швеція та Велика Британія. Проєкт залучає провідні оборонні виробництва: норвезьку Kongsberg, німецьку Hensoldt, французьку Thales та шведську Saab. Україна відповідає за розробку та виробництво ракети-перехоплювача й пускової установки, тоді як партнери забезпечують радари, сенсори та системи управління.
Kongsberg, яка вже постачає до України зенітні ракетні комплекси NASAMS, матиме ключову роль у реалізації програми завдяки своєму досвіду в системах протиповітряної оборони. На даному етапі йдеться про розробку та тестування, а не про готову альтернативу американським Patriot. Повноцінна система потребує перевірки всіх компонентів – ракети-перехоплювача, радарів, наведення та їхньої взаємодії.
Для України проєкт має стратегічне значення, оскільки обмежені запаси ракет Patriot та висока міжнародна попит роблять країну залежною від рішень партнерів щодо поставок американського озброєння. Зеленський раніше підкреслював, що розробка національної системи вимагає участі іноземних партнерів, які володіють необхідними технологіями та виробничими можливостями.
