Замість намагань пом’якшити позицію Дональда Трампа лестощами, Україна та європейські партнери переходять до самостійних дій. Європейські лідери розглядають можливість прямих контактів із путіним, щоб не залежати від Вашингтона як єдиного посередника, зазначає оглядач Financial Times Гідеон Рахман.
Нинішня криза у відносинах Києва та США нагадує напружені моменти 2025 року, коли конфлікт між Джей Ді Венсом, Трампом і Зеленським посилив побоювання щодо позиції Америки. Однак на цей раз реакція змінилася. Раніше європейські лідери впливали на американського президента через особисті контакти й демонстративну вдячність, радячи Зеленському бути обережнішим. Тепер український лідер говорить відвертіше: звинувачує США в обмеженнях супутникового зв’язку, припускає симпатії Трампа до авторитарних режимів, не відмовляється від ударів по російській енергетиці попри невдоволення Вашингтона.
Рахман припускає, що така поведінка може бути політичним розрахунком. Рейтинг Трампа слабшає напередодні проміжних виборів до Конгресу, деякі республіканці критикують його підхід до росії. Звернення безпосередньо до американського суспільства може виявитися перспективнішим для Києва, оскільки опитування свідчать, що американці не поділяють захоплення президента путіним, а окремі республіканці критикують план купувати російське дизельне пальне.
Паралельно європейські столиці змінюють підхід до росії. Все більше європейських політиків уважають неприйнятною ситуацію, коли з путіним спілкуються переважно американці, а Європа, яка фінансує значну частину підтримки України, залишається осторонь ключових рішень. За словами Рахмана, канали зв’язку з росіянами вже відкриті, і незабаром може відбутися телефонна розмова європейських лідерів із путіним.
Європейці побоюються, що Трамп прагне укласти комерційні угоди з москвою, а не дбати про безпеку континенту. Досі європейська стратегія спиралася на військову й фінансову підтримку України та санкції проти росії, однак цього вже недостатньо — Європа хоче безпосередньо впливати на умови можливого миру.
Рахман припускає два можливі сценарії: замороження бойових дій уздовж нинішньої лінії фронту в обмін на гарантію, що Україна не вступатиме до НАТО, або відмова України від решти контрольованих територій Донбасу на користь вступу в Альянс. Обидва варіанти викликали б гостру реакцію в Україні, однак сильне суспільне бажання завершити війну могло б надати Зеленському простір для обговорення компромісів. Проте головна проблема — позиція кремля. Немає підстав вважати, що путін погодиться на будь-який із цих варіантів. Замість того російський лідер просуває ідею тристороннього саміту з Трампом і главою КНР Сі Цзіньпіном, що відповідав би прагненню москви говорити з позиції великої держави, відсунувши Україну та європейських союзників.
Європа також намагається зменшити залежність від США у сфері супутникового зв’язку та розвідки. Для України це особливо критично, оскільки американські системи Starlink і Starshield відіграють важливу роль у забезпеченні комунікацій, керуванні дронами та військових операціях. Цього місяця фінські компанії Nokia та ICEYE оголосили про співпрацю над супутниковими мережами для військових і цивільних потреб, однак перші запуски очікуються лише у 2028 році. Водночас Україна сподівається на розширення американської супутникової підтримки, зокрема для виявлення російських ракетних установок у глибині території росії.
Рішення Зеленського відмовитися від дипломатичної стриманості щодо Трампа виглядає ризикованим, адже Україна й далі залежить від американських технологій та рішень Вашингтона. Проте, за висновком Рахмана, Київ уже усвідомив, що забезпечити стабільну підтримку, просто намагаючись догодити американському президенту, неможливо. «Це, безперечно, ризикована стратегія. Але Трамп не залишив українцям кращого вибору», – підсумовує оглядач.
