Згідно з новим дослідженням, один із найстаріших мечів у світі, віком близько 5 тис. років, був у музеї на острові Святого Лазаря у Венеції. Рідкісна зброя зі Східної Туреччини багато років вважалася частиною середньовічної колекції.
Тільки коли місцева аспірантка, фахівчиня з давньої зброї роздивилася меч, він був узятий для подальшого аналізу, щоб точно визначити його вік. Меч міг бути церемоніальним предметом або наступальною зброєю, яка використовувалася в бою.
Вітторія Далл’Армелліна з венеціанського університету Ка-Фоскарі побачила меч у маленькій шафці, оточеним середньовічними предметами, у Мехитарістському монастирі на острові Святого Лазаря у Венеціанській лагуні. Мехитарістський монастир, який є штаб-квартирою Вірменської католицької конгрегації мехитаристів, включає музеї, церкву, житлові квартали, бібліотеку, музеї, картинну галерею, друкарню та дослідні установи.
Зброя втрапила на очі Далл’Армелліна, коли та вивчала походження і еволюцію мечів на Стародавньому Близькому Сході. Вона подумала, що виявлена нею зброя виглядає не як середньовічний артефакт, а як набагато старіший меч, схожий на той, з яким вона вже стикалася в своїх дослідженнях.
Він був схожий на ті, що були знайдені в Королівському палаці Арслантепе в сучасній східній Туреччині. Ці мечі зазвичай датуються початком бронзової доби – близько 3 тис. років до н. е. Але на відміну від деяких зразків з Арслантепе, меч не прикрашений і не має видимих написів, прикрас або відмінних рис.
Сильна схожість з мечами Арслантепе, а також інформація про металевий склад дозволили експертам визначити, що меч датується приблизно кінцем четвертого і початком третього тисячоліття до нашої ери.
Меч з острова Святого Лазаря виявився виготовленим із миш’якової бронзи, сплаву, який часто використовувався до широкого поширення бронзи. У цьому сплаві використовуються мідь і миш’як, на відміну від міді, олова або інших металів для виготовлення звичної бронзи.
Цей тип меча був знайдений у порівняно невеликому регіоні в Східній Анатолії, між верхньою течією Євфрату і південним берегом Чорного моря. Подальший аналіз мікроелементів може додатково визначити точне джерело металу.
Поки не вдалося виявити жодних слідів використання зброї. Проводяться подальші дослідження меча, історія якого досі «оповита таємницею».
