Поговоримо про мистецтво? На станції метро «Тараса Шевченка» у Києві зіпсували виставку картин «Квантовий стрибок Шевченка» ілюстратора Олександра Грехова. Це ті самі роботи, котрі час від часу траплялись у вашій стрічці: Кобзар у образі Гаррі Поттера, Людини-павука, Фріди Кало тощо. Вандала, чиї дії зафіксували на відео, вже впізнали. Для нього виставка виявилась… наругою над Шевченком.
У спільній заяві ілюстратора Олександра Грехова, Національного музею Тараса Шевченка та Київського метрополітену зазначається, що за 10 днів експонування виставки організатори отримали сотні позитивних відгуків від відвідувачів. Радість, неочікувані паралелі та хороший настрій з бажанням перечитати Шевченка – таким був головний меседж повідомлень. Організатори зізнаються, що очікували на негативні коментарі та разом із ними – і на цивілізований діалог. З останнім якраз і не вийшло.
У заяві наголошується: акти подібного вандалізму та агресії не просто порушують законодавство, але й заперечують саму спробу створення мультикультурного простору, штовхають нас до тоталітарного суспільства, де окрема група людей вирішує, яке мистецтво має право на існування. Разом з тим на сторінці музею повідомили про дострокове припинення виставки.
Утім, у мережі особу людини із зафіксованого очевидцем вандалізму відео впізнали: імовірно, це Юрій Хорт (Павленко), вінницький активіст. Про це повідомляють колеги з «Лівого берегу». З тиждень тому Хорт на своїй сторінці назвав виставку «офіційною наругою над Шевченком», де «українофобію загортають у псевдомистецький пакунок». Не питайте, сам не можу зрозуміти логіку.
Поза тим, на скріншоті, опублікованому на «Лівому березі», той самий Юрій Хорт повідомляє про ліквідацію виставки, називаючи вандалів «народними месниками» та «патріотами». Однак нині на зазначеній на зображенні сторінці цього допису вже немає.
Схожий настрій в оцінці робіт підтримав і політик Микола Томенко. Утім, більше нібито «приниження національного героя» його обурило те, що виставку організовували бюджетні організації. Турбується людина за державні кошти, що поробиш.
Співробітниця Національного музею Тараса Шевченка Вікторія Антоненко наголосила, що ми толеруємо у метро нав’язливу рекламу брендів, оголошення про оформлення «липових» медичних довідок, послуги екстрасенсів, але не можемо прийняти елементарні правила в підземці, пояснені Гусем (вигаданим персонажем), чи постери сучасного художника лише через те, що вони… про Шевченка. Ну, якось так з частиною нас і відбувається.
А ось блогерка Алла Комарова розповіла, що біля виставки портретів Шевченка чи не кожного вечора приїжджала молодь, фотографувалась, спілкувалась та знайомилась, утім, дехто, як ми вже зрозуміли, мав дещо іншу точку зору.
Натомість, на думку кураторки проекту Artefact Світлани Коршунової, зіпсування робіт ілюструє розуміння сучасної культури, а порізані постери насправді виглядають ще кращими та означають, що було обрано правильний шлях.
Анастасія Мельниченко, громадська активістка та голова ГО «Студена», запевнила, що в Україні з’явилась сила, «яка бере на себе право цензури, і з нею ніхто нічого не робить».
Обурилась діям вандалів і Христина Морозова, наголосивши, що на випадку із постерами з Шевченком все не закінчується: адже якщо, наприклад, ви погоджуєтесь з тим, що зривати ЛГБТ-марші – це нормально, ви, за словами авторки допису, стаєте такими самими вандалами, як той, що знищив виставку. І таких прикладів чимало.
Блогер Алекс Нойнець, навпаки, припустив, що після того як вандал пошкодив роботи, виставка заграла по-новому та за приведеною у дописі аналогією може увійти в історію.
Дизайнерка Орнелла Остапенко зазначила, що виставку не треба було прибирати, а навпаки – відновити та відвезти у кожен куточок України. Бо якщо у відповідь на насильство та хуліганство не відповісти, то ми передамо владу в руки малоосвічених провокаторів.
Проти закриття виставки виступив і журналіст Іван Синепалов, наголосивши, що у цьому разі – ідеальні умови для демонстрації дієвості теорії розбитих вікон. Відтак, виставку варто оновлювати, причому стільки разів, скільки буде необхідно, доки вже ніхто не стане її псувати.
І якщо ви раптом думаєте, чи не поріжуть так само ножем за жарти про Шевченка – ви такий не один, з вами Майкл Щур. А ось короткий переказ того, що сталось на одній з київських станцій метро – в одному, останньому слові допису.
Збирав реакції і так і не заселфився з Шевченком-павуком Степан Коза
