Ось і казочці кінець. Ну, як кінець, принаймні, соціологи, котрі включали лідера «Океану Ельзи» до своїх опитувань, мають щось нам пояснити. Святослав Вакарчук заявив, що не братиме участі у майбутніх президентських виборах, однак працюватиме над змінами у нашій країні. Детальніше про співака, котрого так і не змогли вмовити, у реакціях від DUMKA.
Так-от, давайте розберемось, що ж там розповів сам Святослав Вакарчук. Каже, добре усвідомлює, що… у джинсах може зробити більше для країни, ніж вдягнувши краватку. Ну, таке, знаєте. Он пану Лещенку ніщо не заважає ходити до Верховної Ради у кольорових світшотах та шкарпетках. Але ж то таке, ходити на роботу – це не завжди щось змінювати. Окрім того, Вакарчук зізнався, що постійно відчуває розчарування та зневіру людей, з якими спілкується. А ще бачить, як корупція та несправедливість роз’їдають нашу країну зсередини, а жадібність політиків робить її слабшою. Ох, який же уважний! Такого кандидата втрачаємо, людоньки, такого кандидата…
Ну а наприкінці всього Вакарчук обіцяє разом із командою працювати над тим, аби проєвропейські сили перемогли, а також зробити так, аби до влади прийшло якомога більше молодих професіоналів – людей майбутнього, тих, для кого справедливість і державні інтереси – понад усе. Загалом, заява нічогенька така. Якби ще на фоні увімкнути «Все буде добре», то я б взагалі розтанув, чесне слово.
Натомість політолог Михайло Басараб наголосив, що, попри таку заяву співака, у його руках залишаються ще дві сильні опції: підтримувати когось із кандидатів або ж залишитися обабіч процесу. Експерт певен, що у кульмінаційний момент слово підтримки лідера «Океану Ельзи» може дати набагато більший електоральний ефект якомусь із кандидатів, аніж схема, в якій би Вакарчук у певний момент просто зняв би свою кандидатуру на чиюсь користь. Якщо ж співак не підтримуватиме нікого, то найкращим такий сценарій, вочевидь, буде для чинного президента.
Прокоментував заяву музиканта і нардеп та екс-журналіст Мустафа Найєм. На його думку, цілком зрозуміло, що команда Вакарчука все ж готуватиметься до парламентських виборів. Однак іти самому – за словами Найєма, далеко не найкращий сценарій, а отже, треба готуватися до об’єднання всіх сил та створення єдиної коаліції вже зараз. Це політик так натякає, що Святослав мав би підтримати Анатолія Гриценка або ж Андрія Садового, залежно від того, як політики домовляться між собою.
Натомість журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва наголосила, що загалом Вакарчука за таке рішення можна поважати. А ось тяга народу до шоуменів та артистів має отрезвити першу десятку професійних політиків, мовляв, світ на вас не зав’язаний і виживе також без вас. Отакі справи.
Якщо ж окреслювати ситуацію загалом, то все дуже коротко описав блогер Антон Ходза. Ну, типу Вакарчук так не пішов у президенти, що спочатку всі подумали, що пішов, але потім виявилось інакше. Але ж може ще піти… Хоча не піде. Але як знати… Хух, я вже заплутався.
Підтримав рішення співака і журналіст Віктор Лешик, наголосивши, що політика – це не сфера Вакарчука, а тим паче – роль політика-лідера. Мовляв, у наших умовах, щоб бути успішним у політиці, треба паталогічно любити владу. До самозабуття, до самозречення, ну, або до тюремної камери.
Такої ж думки і політтехнолог та екс-нардеп Віктор Уколов. Каже, таким чином музикант засвідчив, що виступає проти тренду та за Україну. Але, повертаючись до допису Антона Ходзи, я поки що так впевнено не писав би. Бо, може, виступає, а може, потім передумає. Такий він, музикант-загадка, але поки що, здається, справді вчиняє правильно.
А ось блогерка Олена Яхно вважає, що заява Вакарчука – це полегшення для Петра Порошенка, нібито співак реально міг би вибити чинного президента з другого туру. Водночас Яхно додала, що поважає співака за цей вчинок, оскільки він зрозумів, що все ж не готовий до такої колосальної відповідальності. Готові, на думку авторки, «фріки з дурними грошима та синіми шапками». Цікаво, про кого це вона?
Натомість політолог Юрій Романенко, навпаки, вважає, що Вакарчук зіграв на користь Порошенку, нібито віддавши президенту свій електорат. Словом, подібних думок до виборів ми почуємо ще чимало. Вангую, що будуть ще артисти / політики, які, на думку різних експертів, гратимуть то «за», то «проти» чинного президента. А як воно насправді – подивимося.
А ось Олександр Грановський наголосив, що Вакарчук, як і вчора та позавчора, залишається людиною зі своїми недоліками та талантами, а ті, хто дозволяють собі критикувати співака, мали б спочатку… навчитися принаймні читати, не кажучи вже про музику. Ну, таке, знаєте, особисто мені нагадує цю відмазку про «а ти спочатку досягни чогось». Що ж ми, юзери мережі, отак просто не можемо когось покритикувати? Ех…
І наостанок поділюся з вами народною фейсбуковою творчістю, бо давненько не додавав її до наших оглядів, а люди стараються і роблять це доволі якісно та смішно. «Явно внутрєннєй борьбою він боровся із собою, і в кінці кінців за рік сам себе він переміг», браво, аплодую авторові та ставлю на цьому крапку. До зустрічі, котики, перемагайте себе та приймайте правильні рішення.
Збирав реакції та про всяк випадок слухав перший альбом «Океану Ельзи» Степан Коза
