Тиждень, що минає, був важким для країни, наче негативний вплив затемнення місяця виявився правдою, а не вигадкою астрологів. Кандидати у президенти надмірно активізувалися, судді почали читати вирок Януковичу, а у Венесуелі відбувається щось схоже на наш Майдан. Коротко про головне – у традиційному дайджесті від DUMKA.
Для візуального супроводу тексту було обрано картини української художниці Соні Делоне. У молодому віці вона переїхала до Парижа, де потрапила під вплив Ван Гога, Гогена та Анрі Матісса, а її друзями були Пікассо та Кандинський. На жаль, робіт Соні Делоне не залишилось в Україні – країні, де вона народилася; хоча її ім’я стоїть одним із перших серед художників світового авангарду. Проте вона ніколи не забувала про край, який дав їй життя та здатність бачити всі фарби світу. «Яскраві фарби я люблю, – писала Соня Делоне в книзі спогадів із символічною назвою „Ми йдемо до сонця“. – Це фарби мого дитинства, фарби України».
Соня Делоне разом зі своїм чоловіком, парижанином Робером Делоне, вважаються засновниками «симультанізму» – концепції відображення мистецтва колористичними коловими формами.
Росія має три варіанти дій у 2019 році, щоб повернути Україну в свою орбіту. Від впливу на президентських і парламентських виборах до відкритої військової агресії. Про це розповів голова Служби зовнішньої розвідки України Єгор Божок в інтерв’ю Укрінформу.
«Перед усіма російськими спецслужбами стоїть конкретне завдання: “закрыть украинский вопрос” у 2019 році. “Закрыть” означає повернути Україну в орбіту впливу Російської Федерації. І зробити це настільки надійно, щоб “никаких цветных революций” в Україні більше ніколи не відбулося», – сказав він.
За словами Божка, для цього у Кремлі розробили три сценарії розвитку подій.
«Перший – це реванш проросійських сил за підсумками президентських або парламентських виборів», – заявив Божок. «У разі провалу проросійських або таких, що влаштовують Росію, сил, на президентських виборах, буде застосовуватися другий сценарій, а саме – внутрішня дестабілізація чи так званий “контрольований хаос”, щоби змусити Україну силою прийняти умови, які висуває Кремль», – додав він.
Третій сценарій – військова операція. «У разі неможливості застосування перших двох сценаріїв, у Кремлі не виключають відкритої військової агресії проти України», – повідомив керівник спецслужби.
У розвідці вважають, що вірогідність реалізації будь-якого із цих сценаріїв висока. «Вірогідність реалізації другого чи третього сценаріїв є дуже високою. Які плани в Путіна, не знає ніхто, окрім самого Путіна», – резюмував Божок.
Вірити цьому чи ні – ваша справа. Але не забувайте, що Росія має інтереси усюди: від Керченської протоки до далекої Венесуели. І напад на наших моряків – лише крапля в російському морі крові та насилля.
До речі, про Венесуелу. Там відбувається щось схоже на наш Майдан. 23 січня спікер Національної асамблеї Венесуели Хуан Гуайдо оголосив себе тимчасовим президентом Венесуели на тлі масових мітингів громадян проти уряду Мадуро. Він в одному з перших твітів після проголошення лідера опозиції Хуана Гуайдо главою країни, попросив заступництва у Діви Марії, і, здається, вже десь переховується.
Після початку протестів у штатах Португезу, Барінас, Тачіра, Амазонас, Болівар і Столичному окрузі, за даними на ранок 24 січня, у зіткненнях загинули 16 осіб. Люди вийшли на вулиці, бо втомилися будувати соціалізм на чолі з місцевим Януковичем та стратегічними бомбардувальниками Путіна.
Криза у Венесуелі загострилася після смерті Уго Чавеса. У 2013 році новим президентом став його соратник Ніколас Мадуро, який продовжив політику свого попередника. До початку 2014 року в країні посилилися економічні проблеми (у 2017 році 93 % населення країни скаржилися на недоїдання), що призвело до гострої критики правлячого режиму, соціальної і політичної кризи.
23 січня спікер Національної асамблеї Венесуели Хуан Гуайдо оголосив себе тимчасовим президентом Венесуели на тлі масових мітингів громадян проти уряду Мадуро. Президент США Дональд Трамп визнав Гуайдо президентом. Також нового главу Венесуели визнали: Бразилія, Перу, Колумбія і Канада.
А от Росія вже розганяє пропаганду щодо впливу США та нелегітимного керівництва держави (знайома історія, еге ж). Проти висловилася й Туреччина. Кілька років тому Ердоган придушив повстання військових, і потрохи перетворюється на «маленького Путіна». А що ж українські політики?
А в Україні вже на повну йде президентська кампанія. Лідер рейтингів Юлія Тимошенко публічно заявила про намір балотуватися в київському Палаці спорту. 22 січня послухати Тимошенко приїхало близько 10 тис. партійців з усіх регіонів країни.
«”ВірЮ в Україну” – саме це гасло команда Тимошенко використовуватиме як основне у президентській гонці. Білборди із цим лозунгом вже з’являються в кожному місті», – повідомляють у репортажі Української Правди.
Її штаб задіяв надпотужні важелі: запросили на виступ Кравчука, Саакашвілі та навіть Філарета. Хоч той і безхитрісно подякував Порошенкові за Томос, чим викликав довге мовчання серед прихильників Юлії Володимирівни.
Змістила акценти своєї промови із уже легендарного «зубожіння» на обіцянки зробити життя українців кращим. «Немає, не існує такої сили, яка би примусила мене служити офшорам, дивідендам або Мальдівам. Я служила і служитиму тільки вам! Будьте в цьому впевнені!» – наче замовляння, промовляла Тимошенко. «Відсьогодні ми розпочинаємо нову епоху – епоху успіху, щастя і процвітання. Сьогодні починається поступ України до її справжньої величі!» – ще емоційніше додавала.
«Make Ukraine great again» – наче мавпує Трампа Тимошенко. І попри всі жарти й побоювання Трамп переміг. Чи зможе повторити його успіх Юлія Володимирівна?
І ще трохи про президентів. Тих, що із префіксом «екс-». Суд визнав Януковича винним у справ про державну зраду. Також суддя оголосив, що сторона обвинувачення довела, що Янукович сприяв Росії у веденні агресивної війни проти України.
Оболонський районний суд Києва 24 січня заочно засудив екс-президента Віктора Януковича до 13 років в’язниці. Можна привітати Віктора Федоровича із третім строком (на щастя, не президентським).
Водночас суддя зазначив, що слідство не довело, що Янукович діяв з метою сепаратизму, намагаючись змінити державний кордон, тому за статтею 110 ККУ «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України» його визнали невинним.
Мережею вже шириться жарт, що якби Янукович не тікав, то, за законом Савченко та й завдяки іншим «здобуткам», міг би уже вийти на волю та взяти участь у президентських перегонах. Та в жарті є лише частина жарту: чимало політиків, чиновників та олігархів формації «Партії регіонів» досі живуть в Україні, досі користуються корупційними схемами та роблять із нашої країни якщо не Росію, то Венесуелу. І вже треба забути про «зека», який і сам не планує сюди повертатися. Українцям необхідно озирнутися й подивитися, хто стоїть поруч із владною булавою, й остаточно вирішити, що з ними робити: лишати тут чи гнати до Ростова.
Текст: Костянтин Руль
