Киянин Олександр Литвин приїхав на фест за сотні кілометрів. Привіз із собою трирічного сина Ростика. Ростик скільки живе, стільки й фестивалить. Його тато має 15-річний досвід відвідування фестивалів української музики, «Бандерштат» називає культовим хоча б тому, що той стільки років живе. Це для подібних дійств із національно-патріотичною ідеєю, каже, – унікально. Як не прикро.
Фестиваль «Бандерштат», що тривав із 3 до 5 серпня у селі Рованці, фактично в передмісті Луцька, зібрав рекордну кількість учасників і гостей. Організатори (ідейним натхненником фесту незмінно є нардеп Ігор Гузь зі своєю командою, арт-директором – фронтмен гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк) відзвітували про 12 тис. людей. Від початків (з 2007-го) він зайняв нішу безалкогольного фестивалю й успішно таким залишається.
Ще один рекорд 2018-го – 60 гуртів (!) на сценах фестивалю. Їх, до речі, вже звично три: головна, тиха сцена та важка сцена, що особливо подобається фестивальникам, бо кожному є – своє.
На «Бандерштаті» можна колекціонувати неймовірні історії про людей. Цього літа на фестивалі нарахували 2 тис. наметів. Географія – вражає: тут люди з Криму, Харкова, Сум, Полтави, Кропивницького, Дніпра, Києва, Черкас, Запоріжжя… і навіть із Білорусі. Традиційно – колоритна кухня, вишколи та сувеніри на кшталт футболок у червоно-чорних барвах із написом: «ми волиняки, нам усе до сраки».
Якщо для російських сайтів «Бандерштат» – то «фашистський шабаш», то в Україні він уже давно сприймається як винятково фестиваль українського духу і української музики. 17-річний білорус Ігар Сцєгній над своїм наметом вивісив два стяги: рідний білоруський та синьо-жовтий. Мандрує автостопом, є членом молодіжної організації «Сябри Ради БНР», переконаний, що Степан Бандера – український національний герой.
Серце «Бандерштату» – не сцена, а гутірки. Тут говорять українською про українське з абсолютно різними людьми, лідерами у різних сегментах суспільства.
Голова правління «Суспільного мовлення» журналіст Зураб Аласанія, який цьогоріч утретє був на гутірках «Бандерштату», каже, що колись саме на цьому фестивалі в Луцьку вперше публічно серйозно виступив українською. І думав, що «втоплять чи заб’ють», але іспит витримав.
Письменник Сергій Жадан – тут свій давно. Визнає це публічно. Тут готові слухати не тільки його «Жадан і собаки». Тут через намет – його книжки. Тут його читають напам’ять, а поява Жадана на гутірці рве всі шаблони і збирає неймовірну кількість людей. Він читав бандерштатівцям вірші з нової книги «Антена», яка вийде тільки у вересні. Цього автора з гутірки проводжали стоячи!
Не вперше «Бандерштат» приймав у себе Юрка Журавля, художника, громадського діяча, лідера гурту «От Vinta». Мер Львова Андрій Садовий спізнився на свою гутірку, а «віддуватися» за нього довелося дружині Катерині Кіт-Садовій, але вона відмінно із цим справилася. У ролі спікера на гутірці про українську музику був і соліст гурту «O.Torvald» Євген Галич, який згодом порвав публіку неймовірним виступом на головній сцені. Спілкувалися із бандерштатівцями лідер руху С14 Євген Карась, нардеп і екс-командир полку «Азов» Андрій Білецький, нардеп Володимир Парасюк, власник курорту «Буковель» Олександр Шевченко, журналісти Ольга Юркова та Сергій Іванов, команда проекту Ukraїner та інші. 
А потім вечорами Арсен Мірзоян рвав струни, «Тартак» і лучанин Сашко Положинський розпинали серця. А ще були KARNA, «Мотанка», «Гуцул Каліпсо», «Друга ріка» і «Без обмежень»… 
Одночасно тиха сцена озивалася голосом Каті Чилі, Христини Соловій, гурту «Мері»… і на прощання – «Один в каное». Шанувальників важкої музики тішили АННА, Dj Tapolsky, етно-гурт Joryj Kłoc… 
Три дні «Бандерштату» – це три дні неймовірної музики. Вперше за історію фесту тут виступив Тарас Чубай та «Плач Єремії». Культова «Вона» смакувала цій публіці й без вина. А «на біс» Чубай «врізав» повстанської «Ех лента за лентою набої подавай».
Кращої у цьому місці й не треба.
Текст: Олена Лівіцька.
Фото: Павло Березюк.
