Дорога моя!
Ось написав короткий текст, пов’язаний із днем початку війни Німеччини з СРСР. Він – українською, але ти зрозумієш. Бо ти ж писала мені, що любиш Україну, незважаючи ні на що, й навіть розумієш українську. Я б сказав, що ти розумієш українські слова, але не українську ідею. Але ж – почитай… Текст повторюю.
Сьогодні дійсно трагічний і водночас великий день. Цього дня в 1941 році закінчився ганебний, майже дворічний період політичного й військового співробітництва двох найбільш жахливих і потужних режимів ХХ століття. Страшно подумати, як склалася б історія, якби ці дві країни (+ Японія та Італія) залишилися союзниками та ділили світ.
Але все склалося як склалося.
Божевілля Гітлера штовхнуло його на агресію проти СРСР. Тут божевілля Гітлера зустрілося з божевіллям Сталіна, маячня нацизму – з маячнею комунізму. І не було в історії минулого століття більш кривавої боротьби. Божевілля Сталіна перемогло страшенною ціною – десятки мільйонів загиблих. Наші батьки й діди переважно були на боці СРСР, вони були солдатами Другої світової, хто загинув – вічна пам’ять. Хто вийшов живим і живе досі – вдячність навіки-віків.
Але ця кров не висвячує сталінський режим і не виправдовує його нащадків.
Сталося так, що Україна опинилася між двох вогнів. На довгий час наша країна була окупована нацистами. До того й після того – несла на собі тягар «переможного соціалізму» з голодомором, репресіями, розстріляним відродженням і тотальною війною зі здоровим глуздом.
І зараз ще палає це вогнище. Російські агресори використовують риторику Великої Вітчизняної для виправдання власної агресії. І це назавжди залишиться на їхній совісті, якщо залишки сумління в них збереглися.
Ось який лист я одержав у відповідь. Його даю російською, бо перекладати українською – собі гірше.
«Украина была частью СССР и принимала активное участие в том, что Вы называете “коммунизмом”.
В этом тексте много смысловых подмен, подтасовок, шулерских передергиваний, и Вы это знаете, не можете не знать. Или знали раньше, когда были хорошим христианским поэтом. А теперь Вы просто объект идеологической манипуляции. Очень жаль. Отфренживаюсь».
Цікаво, що ця побожна дама, яка залюбки пише про присутність Христа та Святого Духа у християнській церкві, навіть не намагається знайти якісь аргументи й довести, де вона знайшла шахрайство та пересмикування карт. Вона думає, що я й сам це знаю.
Цікаво, що вона не помиляється! Я дійсно знаю, що я повинен був писати, щоб її задовольнити. Треба було написати, що Англія та Франція вели таємні переговори з Гітлером за спиною СРСР, що вони віддали Гітлеру Чехословаччину в Мюнхені, що у Сталіна не було іншого шансу, як тільки підписати ганебний пакт Молотова-Ріббентропа. Що два роки дали йому можливість зміцнити оборону й гідно (!) зустріти ворога. Що то були жорстокі часи й жертви були необхідні. Що руські та українці – єдиний радянський народ, який має спільного ворога – США. Щось таке.
Те, що саме такі речі є пересмикуванням карт, що повторювати радянські міфи я ніколи не буду, її не турбує. Вона впевнена, що я повинен писати так, аби не зрадити отців і героїчне минуле. Вона впевнена, що я ПОВИНЕН писати так, як хоче вона. Але чому? Звідки та впевненість?
Я не знаю. А ти?
З любов’ю.
Боря