Будь собою: хто підтримує Марш рівності, та кому він заважає?

Що таке «Київпрайд» та «Марш рівності»?

У Києві з 8 по 16 червня проходить КиївПрайд-2018 – тиждень культурно-просвітницьких заходів, присвячених життю ЛГБТ+ спільноти в України. Вже традиційно КиївПрайд завершиться Маршем рівності 17 червня, який стартуватиме від Національної опери України і пройде центром столиці.

Координатор PR-департамента ГО «КиївПрайд» Тимур Левчук переконаний, що переважна більшість українців впевнена, що в їхньому оточенні немає представників ЛГБТ-спільноти. Зважаючи на це, метою організаторів КиївПрайду є зробити столицю України містом, у якому кожен зможе почуватися вільним, лишаючись при цьому собою.

«Дослідження NDI показують, що 90 % людей в Україні впевнені, що в їхньому оточенні немає жодного гея, лесбійки, бісексуальної, транс- чи інтерсекс людини. Ми хочемо, щоб ЛГБТ+ люди не соромилися того, ким вони є, ми хочемо почуватися вільно у нашій країні. Київ – це місто, в якому не має бути дискримінації, насилля та інакшування, місто, в якому кожен може бути собою», – зазначив Тимур Левчук.

Програмна директорка ГО «КиївПрайд» Анна Шаригіна наголошує, що представники ЛГБТ-спільнот перебувають під ризиком: якщо вони вирішують відкрито розповісти про свою сексуальну орієнтацію, є чимала ймовірність переслідувань, погроз чи навіть звільнення з місця роботи.

«Ми постійно питали себе і колег – у чому проблема видимості ЛГБТ+ людей? З одного боку, є тиск суспільства: “не вип’ячуйте свою гомосексуальність“. З іншого боку, є ризик для ЛГБТ+ людей – якщо вони будуть говорити про свою орієнтацію, їх можуть переслідувати, погрожувати, звільняти з роботи, позбавляти дому. Впродовж прайд-тижня ми створюватимемо простір для видимості ЛГБТ+ спільноти, говоритимемо про соціальні, економічні та політичні аспекти видимості ЛГБТ+», – наголосила Анна Шаригіна.

На цьогорічному Марші рівності, за словами директорки КиївПрайду Руслани Панухник, понад 5000 учасників – з кожним роком захід стає все більшим та різноманітнішим. Організатори та представники правоохоронних органів і влади обіцяють зробити все, аби акція пройшла мирно та безпечно.

«Цього року ми очікуємо більше 5000 учасників. Марш рівності щороку стає все більш інклюзивним та різноманітним, і 2018 рік не став виключенням: разом із нами крокуватимуть ЛГБТ+ люди та прихильники з регіонів України, іноземні гості, представники та представниці різних груп та субкультур, політики, відомі люди та всі небайдужі, хто розділяють правозахисну повістку КиївПрайду. Організатори та організаторки разом із Національною поліцією та міською владою докладуть усіх зусиль, аби Марш рівності пройшов мирно і безпечно, а ЛГБТ+ спільнота змогла реалізувати своє право на мирне зібрання. Маршрут буде повідомлений незабаром», – розповіла Руслана Панухник.

Які аргументи тих, хто виступає «за» Марш рівності та КиївПрайд загалом?

Аліна Сарнацька, правозахисниця та членкиня керівного комітету Національної платформи ключових спільнот, пояснила DUMKA, що КиївПрайд – це, насамперед, акція на захист рівності, а найважливішим є саме законне право будь-якої групи людей вийти та висловити свою позицію до влади та суспільства.

«КиївПрайд-2018 – це, на мою думку, акція на захист рівності різних людей. Значна частина учасників щороку не є представниками ЛГБТКІ спільноти, а є людьми, що підтримують демократичні зміни в країні. Для мене важливе законне право будь-якого мирного зібрання людей – вийти і промовити до влади і суспільства. Відмовляти у цьому групі людей за якоюсь ознакою – це дискримінація. Держава зобов’язана захистити право своїх громадян на мирне зібрання, і я сподіваюся, що вона успішно виконає цей обов’язок, незважаючи на тиск праворадикалів та Ради Церков.

Я пишаюся тим, що живу в демократичній країні та що ми можемо мати таку суспільну дискусію, на відміну від тоталітарного режиму сусідів. Повага до оточуючих та шанування людського різноманіття – це традиційні українські цінності. Саме тому я підтримую КиївПрайд», – пояснила Аліна Сарнацька.

Водночас правозахисниця наголосила, що в соціальних мережах відбувається залякування тих, хто вирішив приєднатися до Маршу рівності. Ба більше, за словами експертки, було оголошено «сафарі» на учасників акції.

«Зараз відбувається хвиля залякувань у соцмережах з боку праворадикалів, зокрема оголошено “сафарі“ на тих, хто вийде в цей день на марш. Але я вірю, що поліція зможе захистити учасників від нападів, як це було у минулі роки», – додала правозахисниця.

Про підтримку Маршу рівності у коментарі для нашого видання повідомила і Людмила Василенко, голова правління ГО «Центр демократичних реформ і медіа». За її словами, подібні акції здатні засвідчити, що Україна все більше відходить від пострадянських поглядів та стає більш толерантною.

«Я підтримую подібні акції. Переконана, що події саме такого роду здатні показати, що сучасна Україна стає толерантнішою, відходить від пострадянських та святенницько-радикальних поглядів, патріархальних і дискримінаційних стереотипів (на відміну від агресивного північного сусіда), поділяє або принаймні перебуває у процесі прийняття європейського ставлення до питання рівності», – пояснює експертка.

Юлія Князюк, активістка БО «Всеукраїнська ліга “Легалайф“» та представниця спільноти секс-працівників, у коментарі для DUMKA наголосила, що КиївПрайд є своєрідним способом привернути увагу суспільства до проблеми нерівноправності людей, а також розповісти про тих, хто страждає через те, що насправді не приносить нікому жодної шкоди.

«Підтримую КиївПрайд-2018 як активістка, як представниця спільноти секс-працівників та як звичайна людина, громадянка України. Для мене важливо жити в країні, в якій є толерантність та розуміння. Важливо, коли людина може бути собою і не боїться говорити про свої вподобання у країні, де не вішають ярликів через орієнтацію, не бояться через осуд щодо свого зовнішнього вигляду.

КиївПрайд-2018, на мою особисту думку, – це один із заходів для привернення уваги суспільства до  проблеми нерівноправності людей, це також можливість заявити про людей, які, на превеликий жаль, піддаються особистим образам через те, що насправді не приносить нікому жодної шкоди, а просто стало сформованим стереотипом», – ідеться у коментарі.

Свою підтримку висловила і уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова. Омбудсменка наголосила: права на мирні збори та свободу вираження поглядів гарантовані кожній людині, а тому реалізація цих прав і свобод має бути забезпечена навіть тоді, коли висловлювані погляди є не надто популярними.

«Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право на мирні збори та свободу вираження поглядів гарантовані кожній людині. Підкреслюю – кожній. Реалізація цих прав і свобод має бути ефективно забезпечена не тільки в тому разі, коли особи, що цим правом користуються, висловлюють прийнятні для більшості погляди, але й коли висловлювані погляди є непопулярними, можуть шокувати або викликати занепокоєння в суспільстві.

Недопустимою є будь-яка дискримінація, зокрема за ознакою сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності. Недопустимим є підбурювання до такої дискримінації, а тим більше – до насильства», – коментує Людмила Денісова.

Омбудсменка також розповіла, що звернулася до правоохоронних органів та міського голови Києва з проханням вжити всіх можливих заходів для забезпечення безпечного та безперешкодного Маршу рівності.

«Сподіваюся, ми не станемо свідками бездіяльності та безвідповідального ставлення влади до виконання своїх прямих обов’язків із належного, як для демократичного суспільства, забезпечення цих прав і свобод, зокрема й права на мирні зібрання та свободу вираження поглядів.

Ще раз закликаю всіх агресивно налаштованих громадян толерантно поставитися до Маршу рівності, як це належить демократичному суспільству. А місцеву владу і правоохоронні органи – віднайти ресурси і докласти максимум зусиль для недопущення нагнітання обстановки довкола проведення заходу, забезпечити дієву безпеку учасникам Маршу від можливих актів фізичної агресії з боку опонентів, а в результаті – ефективну реалізацію гарантованих Конституцією України прав і свобод людини», – підкреслила Денісова.

Професор історії приватного гуманітарного коледжу вільних мистецтв Bard College зі штату Нью-Йорк (США) Геннадій Шкляревський, розмірковуючи над цією темою, зазначив, що у будь-якому разі свободу сексуальної орієнтації потрібно визнати. Тим паче, якщо Україна вбачає себе частиною Заходу. Сам Геннадій Шкляревський свою позицію аргументує доволі просто: людям властиво любити інших людей.

«По поводу половой ориентации существует много теорий. Одни связывают половую ориентацию с биологией, другие – с личным выбором. Часто наше отношение к ЛБГТ и, следовательно, рекомендуемые меры и политика определяются тем, как мы понимаем источник половой ориентации. Я не собираюсь разрешать этот теоретический вопрос в коротких ответах. Скажу только, что, как и в том, так и в другом случае, мне кажется, что свободу половой ориентации нужно признать. Для меня личный выбор имеет такое же значение, как и биологический детерминизм.

Кроме этого, на Западе, который является бесспорным лидером в вопросе свободы и прав человека, права сексуальных меньшинств приняты на уровне закона. Поэтому если Украина себя видит частью Запада, она должна разделять это отношение.

Я не отношусь к социальным меньшинствам, но у меня много друзей и знакомых, которые относятся к этим группам. Мой взгляд в этом вопросе сводится к одному: людям свойственно любить других людей и испытывать к ним влечение, в том числе и половое. И в этом отношении нет никакой разницы между разнополой и однополой любовью. Конечно, сейчас у нас любовь вообще понимается очень узко и даже превратно. Но в настоящей любови как выражении нашей социальности, в основе которой лежит наша способность творить, разницы между однополым и разнополым влечением нет. Независимо от ориентации, к любимому человеку нужно относиться с крайней ответственностью и пониманием.

Поэтому краткий ответ: парад нужно поддержать, даже несмотря на некоторые эксцессы таких парадов и проявление не самого лучшего вкуса. Но это уже особый вопрос и к данной проблеме отношения не имеет», – розповів DUMKA Геннадій Шкляревський.

На підтримку Маршу рівності у Києві виступили і 35 депутатів Європейського парламенту. У відкритому листі до Петра Порошенка, ініційованому європарламентаркою Ребеккою Гармс, європейські діячі закликали підтримати марш та вжити конкретні кроки для захисту ЛГБТ-спільноти.

«Два поспіль КиївПрайди без насильства продемонстрували прихильність країни до права мирних зібрань, заради якого так багато людей пожертвували життями під час революції на Майдані. Ми закликаємо українську владу зберегти мир цього року 17 червня і забезпечити безпеку під час майбутнього КиївПрайду», – ідеться у повідомленні.

Депутати також наголосили, що наша країни залишається чи не останньою в Європі, що не прийняла закони на захист ЛГБТ-меншини.

«Ми шкодуємо через те, що законодавчий прогрес застопорився: в той час як неурядові організації реєстрували численні випадки розпалювання ненависті та злочинів на ґрунті ненависті в Україні в 2017 році, Україна залишається одним із останніх місць в Європі, де закони не захищають ЛГБТ-меншини.

Права людини не захищені, поки права всіх не захищені. Великі зміни часто починаються із символічних жестів. Ми закликаємо українських лідерів і владу приєднатися до своїх громадян на КиївПрайд 17 червня. Зробіть історичний крок і будьте в першому ряду в той час, як українці йдуть назустріч сильній, різноманітній і рівноправній демократії в нашій європейській сім’ї», – констатують депутати.

Хто та чому виступає «проти»?

Зовсім нещодавно предстоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит київський Онуфрій звернувся до влади з проханням скасувати проведення Маршу рівності. На його думку, подібні заходи є пропагандою гріха та збочень, а тому нібито можуть завдати великої шкоди дітям та навіть більше – накликати «гнів Божий на українську землю».

«Проведення подібних заходів – це публічна та відверта пропаганда гріха, зокрема статевих збочень. Це може завдати непоправної шкоди чистим серцям і душам наших дітей та більше того – накликати гнів Божий на українську землю, на якій і без того вже кілька років поспіль проливається невинна кров українців. Священне Писання рішуче засуджує содомський гріх та будь-які інші протиприродні відхилення», – ідеться у заяві.

Також предстоятель УПЦ МП підкреслив, що церква поважає інтереси інших людей, однак, за його словами, ці інтереси не мають права пропагувати «гріховні збочення». Саме тому у зверненні до влади церковний діяч вимагає скасувати Марш рівності. Ба більше, того ж дня він анонсував молебень за збереження християнських сімейних цінностей, а у храмах та монастирях читатимуть молитви, «щоб Господь не допустив поширення серед нашого народу проявів содомських гріхів».

«Ми поважаємо світогляди та інтереси інших людей. Проте вони не повинні пропагувати гріховні збочення. Неприпустимо урівнювати гріх із дарованою Богом свободою. А тому, відчуваючи відповідальність перед Богом і людьми, турбуючись про сучасне та майбутнє покоління, звертаємось до вас, шановні можновладці, з проханням не допустити проведення у столиці нашої держави, місті Києві, маршу представників ЛГБТ-спільнот», – закликав Онуфрій.

На думку Володимира Братащука, представника і служителя протестантської церкви і програмного інженера за фахом, уряд мав би хоча б не надавати підтримку та публічне схвалення подібним акціям, тоді це могло б стати стримувальним фактором. Водночас Володимир Братащук підкреслив, що відносини поділяються на такі, що були задумані автором всього живого, і ті, які «є результатом збочення та певної одержимості чи пристрасті».

«Я особисто проти такого виду проголошення рівності між традиційними і нетрадиційними сексуальними відносинами. Я не говорю, що люди не рівні, хтось кращий, а хтось гірший, я говорю що відносини є такі, які були задумані автором всього живого, і ті, які є результатом збочення і певної одержимості чи пристрасті. Ми не можемо прирівнювати в моральності або здоровості абсолютно різні речі, бо в цьому можна зайти дуже далеко.

Що ж до нашої держави ми не можемо забороняти людям робити щось, але уряд як мінімум може не надавати підтримку і публічне схвалення. Це тоді б могло бути стримувальним фактором для розвитку цієї течії в Україні», – пояснив DUMKA Володимир Братащук.

Натомість у представництві УПЦ Київського патріархату заявили, що не схвалюють ані гомосексуалізму, ані насильства проти представників ЛГБТ-спільнот. На думку церкви, віряни не повинні мати ненависті чи упередженого ставлення до осіб, що мають гомосексуальні схильності. Однак релігійні люди, на їхню думку, не можуть миритися з цим та іншими «аморальними діями».

«Ми не виступаємо за дискримінацію осіб, які вважають себе гомосексуалістами, але ми категорично проти того, щоби гомосексуальний спосіб життя й поведінка трактувалися як природні, нормальні та корисні для суспільства й особистості. Ми проти того, щоби гомосексуалізм пропагувався як варіант норми статевого життя і щоби держава заохочувала своїх громадян до одностатевих сексуальних стосунків.

Віряни не мають і не повинні мати ненависті або упередженого ставлення до осіб, які мають гомосексуальні схильності. Але релігійні люди не можуть миритися з гомосексуалізмом, іншими аморальними діями та їхньою пропагандою як явищами духовного й суспільного життя. Користуючись закріпленими Конституцією України правами на свободу совісті, свободу слова, свободу мирних зібрань, наші співгромадяни мають право висловлювати свою позицію і свій протест.

Ми категорично відкидаємо заклики до насильства і навіть кровопролиття як не згідні з духом Євангелія. Висловлюючи свій протест проти гріха, віряни повинні пам’ятати настанови Писання: “Нiкому не вiдплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усiма людьми… Hе бувай переможений злом, а перемагай зло добром“», – повідомили у прес-центрі УПЦ КП.

Один зі спікерів, який побажав залишитись невідомим, розповів DUMKA, що проблема «правильної соціальної реакції» щодо гомосексуалізму пов’язана з рішенням, чи вважати це патологією. На переконання науковця, найкращий варіант – не проводити соціально важливих акцій ані «за», ані «проти» ЛГБТ-спільнот.

«Гомосексуализм не ограничивает физиологические возможности человека, но это качество ограничивает возможности размножения человеческих особей в целом. В настоящее время это ограничение не представляет опасности для человечества, но может представлять потенциальную опасность для выживания человечества при более массовом распространении гомосексуализма.

Поэтому в настоящее время феномен гомосексуализма не заслуживает какого-то внимания со стороны общества. Социальный акцент на данную особенность, можно сказать, характера некоторых личностей может только оказаться одной из причин возникновения общественных конфликтов. Поэтому желательно не проводить социально значимых мероприятий ни в поддержку, ни против проявлений гомосексуальных свойств.

В то же время было бы полезно проводить исследования с целью выявления возможностей управления склонностью к гомосексуализму. Результаты таких исследований можно было бы использовать в дальнейшем, например, для принятия социальных решений по ограничению рождаемости», – ідеться в коментарі.

Чи правомірними є виступи проти акції, та чи захищені ЛГБТ-спільноти?

Олександр Вербицький, політичний консультант, у коментарі для DUMKA наголосив, що українське суспільно ще не готове до європейського сприйняття подібних акції. Також не варто забувати, що Київ не є всією Україною, а церкви – не показник усіх думок, а лише ілюстрація ставлення значущої частини вірян. На думку експерта, слід згадати і про націонал-патріотичні сили, які різко виступають проти подібних заходів.

«Общество не готово к европейскому как минимум восприятию подобных акций. Не нужно забывать, что Киев – это не вся Украина, а церковь – не показатель всего спектра мнений, но отражение отношения значительной части верующих. И дело в данном случае не в том, о каком патриархате идет речь, о Московском или Киевском, или о какой конфессии на территории Украины. Есть ведь еще и другие силы, позиционирующие себя как национал-патриотические (не путать с национально-патриотическими), которые выступают резко против подобных акций в частности и ЛГБТ вообще. Правомерность любых заявлений основывается на свободе слова, гарантированной каждому гражданину Украины Основным законом, если слово или высказывание не несет в себе признаков угрозы национальной безопасности или ущемления прав и свобод граждан. Что же до угроз о возможном перекрытии улиц и так далее – для предотвращения таковых есть полиция. Это ее сфера ответственности, как и защита участников шествий, парадов, маршей, демонстраций,  причем любых», – впевнений політичний консультант.

Олександр Вербицький також наголосив, що сьогодні складно казати, нібито хтось є більш чи менш захищеним, порівняно з представниками ЛГБТ-спільнот. Насправді ж, на думку експерта, головним членом спільноти є той, хто сплачує податки. Далі йдуть діти, пенсіонери, військові, поліцейські тощо. І у цьому разі представники ЛГБТ-спільноти перебувають у всіх перерахованих групах.

«Сегодня сложно говорить о том, что кто-то защищен больше, а кто-то меньше по отношению к ЛГБТ сообществу. По этой логике (они не защищены) каждая отдельная группа граждан должна быть защищена отдельным же законом или подзаконным актом. К примеру, вынуждены учителя или врачи, шахтеры, обманутые вкладчики банков, пенсионеры, ветераны АТО, вдовы, дети-инвалиды и так далее протестовать по различным поводам. И что? Для каждой категории необходим отдельный закон о защите и неприкосновенности на время проведения акции протеста? А чем, собственно, ЛГБТ-сообщество отличается от остальных граждан Украины? Насколько я понимаю, самый уважаемый член общества – налогоплательщик, и в государстве все должно быть сделано для его защиты. Второй по значимости член общества – ребенок, и все должно быть сделано для его развития, он – будущее общества. И третий самый уважаемый член общества – пенсионер, так как он все отдал обществу и имеет право на спокойную и достойную старость. Разумеется, отдельно стоят военные и полицейские – они люди в форме. Но о них разговор особый, так как они – потребители, как и государственные служащие и работники бюджетных организаций. И в этом случае ЛГБТ находятся внутри так сказать всех перечисленных выше групп», – коментує Олександр Вербицький.

На переконання Людмили Василенко, нині існує відчутна потреба у тому, аби захистити представників ЛГБТ-спільнот на законодавчому рівні. Крім того, не завадило б проводити навчання співробітників медичної та правоохоронної сфери.

«Вважаю, існує потреба забезпечити захист від дискримінації, насильства, переслідування та агресивної риторики ЛГБТ-спільнот на законодавчому рівні шляхом прийняття антидискримінаційного законодавства. Також добре було б проводити навчання медичного персоналу, співробітників поліції та правоохоронних органів», – відповіла голова правління ГО «Центр демократичних реформ і медіа».

Чи можуть акції на кшталт Маршу рівності змінити імідж України за кордоном?

Професор історії коледжу Bard College Геннадій Шкляревський запевнив DUMKA, що імідж країни тільки виграє, адже Марш рівності продемонструє, що Україна не боїться бути різною та може існувати в дусі взаємної поваги.

«Как человек, живущий более 40 лет в США, могу вам сказать с полной уверенностью, что имидж Украины на Западе от этого только выиграет. Уже сам по себе факт следования примеру такого реакционного государства, как Россия не может положительно повлиять на имидж Украины. Проведение марша покажет, что Украина не боится различий и может их разумно обсуждать в духе взаимного уважения. Исключать различия, в том числе и в вопросах половой ориентации, – это путь к господству, а не к свободе и демократии», – вважає Геннадій Шкляревський.

А ось Людмила Василенко, голова правління ГО «Центр демократичних реформ і медіа», вважає, що саме можливі зміни іміджу, які є цілком імовірними внаслідок подібних акцій, і є головним аргументом противників КиївПрайду та зокрема Маршу рівності.

«Подібний марш нещодавно проходив в Австралії. В ньому взяли участь представники різних професій, зокрема військовослужбовці, представники поліції, медики, держслужбовці. Така акція не лише продемонструвала високу культуру толерантності в країні, а й привабила тисячі туристів відвідати справжній святковий карнавал рівності. Дійсно, подібний марш міг би змінити імідж України, але, на жаль, на мою думку, саме ця зміна є головним аргументом його противників», – коментує Людмила Василенко.

Натомість політичний консультант Олександр Вербицький впевнений, що проведення чи скасування Маршу рівності ніяк не вплине на імідж України, чого не можна сказати про різні сутички чи конфлікти, які можуть відбутися під час самої акції.

«Имидж Украины от проведения или непроведения Марша равенства не пострадает, а вот от драк и конфликтов в момент проведения – очень даже. В Евросоюзе и мире вообще не разбираются особо, кто мы и что мы. Это мы сами себе нарисовали картинку, на которой мы – в центре Вселенной. А это ведь не так. Мир вокруг нас привык уже визуализировать все, мыслить образами, инстаграмом и мессенджерами – коротко, ярко и понятно, как твит, или в лучшем случае, как сюжет в выпуске новостей – 60 секунд.

“Ага! В Украине бьют ЛГБТ! Это варварство!“ – подумают на той стороне экрана чего-либо. А почему, кто, какова у нас история, традиции, европейская ли у нас страна и как давно поднят вопрос о свободе движения ЛГБТ – это вообще никому не интересно», – підсумував експерт.

Текст: Дмитро Журавель