За дещо ейфорійними настроями минулого тижня, пов’язаними з плідною роботою доти критикованого парламенту, який нарешті спромігся ухвалити Закон про Вищий антикорупційний суд більше ніж двома третинами голосів від депутатського складу, залишилися непоміченими інші важливі речі законодавчої діяльності. Ідеться про щит і меч нашої держави, без міцної криці яких немає сенсу боротися з тією ж корупцією. На підході ухвалення проекту Закону «Про національну безпеку України».
Зробити другий крок…
Важливість документу, від якого залежить міць нашої держави, переоцінити складно. Тим паче, в нинішніх непростих умовах, коли Україна вже п’ятий рік веде збройну боротьбу проти російського агресора на Донбасі, а анексований Крим залишається накритим триколором із двоголовим орлом. Напередодні літніх відпусток народні обранці просто не мають права зволікати з голосуванням.
Утім, законопроект не обмежується проблемами захисту кордонів нашої держави та збереження її територіальної цілісності. Серед чільних питань – реформування роботи спецслужб, діяльність оборонної промисловості, євроатлантичні устремління, кібербезпека. Наскільки ж якісний документ пропонується для ухвалення під куполом на Грушевського?
Понад два місяці тому Верховна Рада проголосувала у першому читанні ініційований президентом проект Закону «Про національну безпеку України» № 8068. На днях спікер парламенту Андрій Парубій висловив сподівання, що документ розглянуть у сесійній залі на наступному пленарному тижні (19-23 червня). Поки що його вдосконаленням займається парламентський Комітет з питань національної безпеки і оборони.
Щоправда, слово «вдосконалення» виглядає спірним, зважаючи на реакцію члена профільного Комітету Ірини Фріз. Пані Ірина порадила читачам DUMKA звернутися до її посту в Facebook за 6 червня. У дописі народна депутатка запевнила, що напрацьований робочою групою текст документу члени Комітету отримали за 5 хвилин до початку засідання, і він не відповідає президентському законопроекту, проголосованому за основу.
«Робоча група викреслила зі своєї редакції принципові речі з огляду на наші прагнення та зобов’язання щодо євроатлантичної інтеграції, – продовжила Ірина Фріз. – І навпаки, втиснувши в законопроект президента несумісні з євроатлантичними принципами положення».
…врахувавши помилки
За словами пані Ірини, представлений текст навряд чи мав конструктивне обговорення та підтримку збоку ініціатора законопроекту – президента, і сумнівно, що його підтримають наші іноземні партнери. Вона підсумувала: «Текст, що ухвалено в першому читанні, є набагато якіснішим та зрозумілішим з огляду на здійснення реформ сектору безпеки і оборони згідно стандартів та критеріїв НАТО».
«Ірина Фріз входить у робочу групу, – пояснив DUMKA голова групи Іван Вінник, секретар Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони. – Вона жодного разу не була на засіданні, саме тому, можливо, її коментарі некоректно сформульовані. Стосовно того, що текст був розданий за 5 хвилин, то дійсно, але група працювала впродовж тижня, й охочі могли брати в ній участь. Так само, як брали участь у роботі представники НАТО, американського Посольства, Консультативної місії Євросоюзу».
Разом з тим пан Вінник визнав, що критика переважно конструктивна, але пошук компромісу між вимогами української Конституції та представників НАТО триває. І він переконаний, що компроміс буде знайдено.
Народна депутатка Оксана Юринець, голова підкомітету з питань регіонального та транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС Комітету ВРУ з питань євроінтеграції, запевнила DUMKA: «Розглядаються десятки поправок. Пам’ятаєте історію з поправками до закону про Антикорупційний суд? Понад 1600! Радилися, сперечалися, але дійшли до врахування зауважень і депутатського корпусу, і партнерів та як результат ухвалили рішення. Переконана, що після другого читання законопроекту про нацбезпеку ні Представництва ЄС та НАТО в Україні, ні Посольство США серйозних зауважень до документа не матимуть».
Зауважень достатньо
Представлений Іваном Вінником на засіданні профільного Комітету 6 червня і розміщений для публічного ознайомлення текст Закону викликав чимало запитань у фахівців. На переконання Миколи Бєлєскова, заступника директора Інституту світової політики, текст недоопрацьований.
«Наприклад, є лише назва статті про роль органів місцевого самоврядування, а яка насправді їхня роль, незрозуміло, – повідомив експерт DUMKA. – Так само немає прикінцевих положень, тобто, як ухвалення закону корелюватиметься з чинним законодавством. В одному розділі перераховуються повноваження президента, РНБО, Кабміну, які є в Конституції й інших законах, додаються для чогось прокуратура, суд, НБУ. Яка їхня роль, знову ж таки, незрозуміло.
Якщо порівняти структуру того, що запропонував профільний Комітет, і того, що було внесено президентом і проголосовано в квітні, то президентський текст мав чітку, логічну, не суперечливу структуру. Спочатку засади, чим керується Україна у сфері політики нацбезпеки і оборони, потім проблематика цивільного демократичного контролю, далі система органів нацбезпеки та оборони і питання доктринального планування. Тут же якось нелогічно, частково змінена структура, а частково додано щось нове, навіть цілий розділ, у якому немає сенсу».
«Хай у такому вигляді, але слід законопроект ухвалити для того, щоб підтримати юридично ті зміни, які накопичилися, – поділився думками з DUMKA Ігор Романенко, генерал-лейтенант запасу, військовий експерт. – Все одно це буде ще не остаточно, але необхідний поштовх».
ЄС і НАТО
Текст Закону від робочої групи практично ігнорує євроатлантичні інтеграційні прагнення України. Ірина Верещук, президент Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень, наголосила DUMKA, що їх доречно внести в документ:
«Ці питання справді належать до основ нашої національної безпеки. Чи реально досягти успіху на цьому складному шляху? Я прихильниця іншого підходу: за лекалами держав Балтії зразка 90-х. Так, у 1998-му була розроблена і підписана Балтійська хартія, яка передбачала більш тісне співробітництво у багатьох сферах, включаючи оборону, із США. Вони зобов’язувалися контролювати і фінансувати сотні програм, які допомогли б реформувати Збройні сили, правоохоронні органи, подолати корупцію тощо. Результат: ці держави і в ЄС, і в НАТО».
Реальність досягнення членства в ЄС та НАТО можна перевірити на конкретних речах. Такої думки Оксана Юринець. Як приклад вона наводить безвізовий режим. Мовляв, Україна показала західним партнерам спроможність виконувати свої обіцянки, подолавши на цьому шляху майже півтори сотні вимог Євросоюзу.
«Те ж саме і з членством в ЄС, – продовжила пані Оксана. – Потрібна наполеглива щоденна праця, і результат не забариться. Щодо НАТО. Ми щойно повернулися з весняної сесії Парламентської асамблеї у Варшаві. Україна і російсько-українська війна — одна з топ-тем. У нас потужна підтримка. Особливо з боку Польщі, Литви та Канади. Минулого року наша делегація привезла право приймати сесію ПА НАТО в 2020 році в Києві. В. о. президента ПА НАТО Раса Юкнявічене відвідала з візитом Львів. Це все крок за кроком наближає нас до досягнення цілі. У НАТО розуміють: ми стоїмо на форпості захисту безпеки та свободи Європи. Але членство – величезний список різноманітних технічних моментів, узгоджень, приведення багатьох речей до стандартів альянсу».
Армія і спецслужби
Найбільше уваги автори документу приділили сектору безпеки і оборони. Зокрема, Збройним силам, їхньому керівництву, підпорядкуванню вищих посадових осіб армії першим особам держави. Наприклад, міністра оборони і його заступників призначатимуть із цивільних осіб.
«Це начебто відповідає західним стандартам, але є перестороги щодо призначення самої кандидатури, – розповів DUMKA Дмитро Снєгирьов, співголова ГІ «Права Справа». – В умовах сучасного політичного устрою України посада цивільного міністра, скоріше, декорація, ніж реальний вплив на ухвалення рішень».
Віктор Ягун, генерал-майор СБУ в запасі та екс-заступник голови СБУ, зазначив DUMKA, що система національної безпеки має бути чіткою і зрозумілою. Маємо багато різноманітних правоохоронних органів, які дублюють одне одного, їхні дії не завжди узгоджені, наявна нездорова конкуренція.
«По-перше, треба змінювати нашу національну оборону, систему безпеки, бо без цього про такі речі, як державний суверенітет, і говорити неможливо, – наголосив пан Ягун. – По-друге, необхідно завершити реформування органів і вибудувати цю чітку структуру. У нас фактично немає реформованих спецслужб. Ми бачили якесь реформування Генпрокуратури і Нацполіції. Решта органів випали із цього процесу».
Потребує реформування СБУ. Важливо, щоб замість спецслужби не створювали правоохоронний орган спеціального призначення, адже всі наявні проблеми так і залишаться. В інші органи слід передати не тільки функції, а й певних осіб, які займалися б питаннями корупції й економічної безпеки.
«Стосовно даного законодавчого акту, то йдеться про парламентський контроль, створення відповідного комітету щодо дієвого контролю за спецслужбами, – запевнив Віктор Ягун. – Тому що в нас існує така система, коли фактично один президент може не тільки контролювати, а й впливати і діяти на свій розсуд одноосібно, керуючи цими структурами. У демократичній країні це неможливо».
«Основні правки, які викликають суперечності та критику західних партнерів, – не підзвітність і непрозорість діяльності СБУ, – зазначив Дмитро Снєгирьов. – Служба безпеки буде розглядатися як один із головних інструментів і важелів впливу на майбутніх президентських і парламентських виборах. Варто нагадати, що так звана наглядова рада СБУ фактично припинила свою роботу. А це і є основний момент – не підзвітність і непрозорість діяльності СБУ. Бо останні події (справи Рубана і Бабченка) засвідчили: йдеться, скоріше, про театральні вистави, ніж реальну роботу спецслужб».
Війна і мир
І поки парламентарії трудяться над безпековими й оборонними документами, триває війна. Чимало доводилося чути про те, що в українських військових зв’язані руки різноманітними домовленостями, зокрема Мінськими угодами. Для перемоги треба наступати, звільняти окуповані території та виходити на власний кордон. А як це робити, коли заборонено навіть адекватно відповідати на обстріли ворога?
«На тактичному рівні, і це вже почало робити командування Об’єднаних сил, маємо перейти до активної оборони, – пояснив Ігор Романенко. – Це означає, що на кожний наступ, обстріл, ми повинні активно відповідати, до знищення всього, що в нас стріляло, незважаючи на переговори і домовленості. Якщо цього не робити, то в окопах нас і завалять. Це на тактичному рівні. На стратегічному й оперативному рівнях треба побудувати мобільну оборону, з відповідними підготовкою і резервами. Поки що в нас цього повною мірою ще не робиться. А Путін переграє нас у стратегії».
Одна з основних реформ – відокремити Генштаб від командування Збройних сил. Начальник Генштабу має займатися стратегією і підготовкою, а Головнокомандувач на чолі оперативного штабу – поточними справами з безпосереднім застосуванням ЗС.
«Законопроект про національну безпеку немає чіткої дорожньої карти вирішення питання звільнення окупованих територій на сході і анексованого Криму, – вважає Дмитро Снєгирьов. – Ідеться про протидію збройній агресії, а не про поетапні кроки. Навіть запропонована програма Авакова – не вихід із ситуації, не повернення суверенітету. Це, скоріше, варто розглядати як момент початку передвиборчої кампанії. А коли немає розуміння на вищих щаблях влади, то все інше не більше, ніж бурхлива імітація діяльності».
Чи знайдуть голоси?
Іван Вінник переконаний, що проект Закону «Про національну безпеку України» буде ухвалено вже до кінця червня, як і зазначав Андрій Парубій.
Не сумнівається в цьому і Дмитро Снєгирьов: «Знайдуться голоси. Коли влада зацікавлена в ухваленні певних рішень, голосуванні по тих чи інших законопроектах, то депутати дивним чином мобілізуються й ухвалюють їх. Це свідчить про те, що парламент діє фактично в ручному режимі керування».
Утім, головне питання все ж таки не в площині «ухвалять – не ухвалять», а в тому, за що саме доведеться голосувати народним депутатам у другому читанні.
«Якщо ухвалять те, що запропонував профільний Комітет, а не те, що було проголосовано в першому читанні, то сенсу Україні їхати в липні на саміт НАТО немає, – наголосив Микола Бєлєсков. – Ні з чим буде туди їхати, оскільки ухвалення закону, який має базуватися на стратегічному оборонному бюлетені в плані створення нової вертикалі командування, – одна з вимог західних партнерів. Реальний вихід із ситуації – повне відмітання того, що запропонував Комітет, і повернення до того, що було раніше, але із внесенням певних поправок».
Текст: Віктор Цвіліховський
