Володимир Зеленський склав присягу президента України та офіційно приступив до виконання обов’язків. Це була комедія чи драма? Фотографії з події, здається, передають увесь спектр емоцій урядового кварталу.
Розпочав Володимир Зеленський, як звик – із жартів:
«Мій шестирічний син сказав: “Я чув, що Зеленський – президент. Значить, я теж президент”. Це прозвучало як жарт, але потім я зрозумів, що це істина. Кожен із нас – президент. Це не моя, це наша спільна перемога. Кожен із нас присягнув на вірність Україні. Кожен із нас несе відповідальність».
А продовжив уже серйозними і навіть вражаючими заявами:
«Нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля в Європі, Азії, Америці. Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну, успішну Україну, я з радістю надам громадянство. Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому. Ми чекаємо на вас. Сувенірів везти не потрібно. Привезіть свої знання, свій досвід. Скептики скажуть, що це неможливо. А може, це і є наша національна ідея: об’єднавшись, зробити неможливе».
Він згадав і про втрати на Донбасі, і про культ президента. А приголомшив усіх розпуском Верховної Ради:
«Прошу вас прийняти закон про скасування депутатської недоторканності, про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, багатостраждальний Виборчий кодекс, і зробіть, будь ласка, відкриті списки. Прошу зняти з посад главу СБУ, генпрокурора України, міністра оборони України. Я розпускаю Верховну Раду восьмого скликання».
Оплесків вже було менше, фракції готувалися до такого розвитку, та все одно на обличчях викарбувався страх невідомого.
Текст: Костянтин Руль
Фото: Іван Печений
