Дорога моя!
Не писав тобі кілька днів, обіцяю надалі виправитися. В одному з листів я дозволив собі порівняти ідеологію нинішньої РФ із шашликом на шампурі, при цьому шампур – це «історичний мілітаризм». У тому сенсі, що досвід військових дій вважається найбільш цінним сам по собі: діди воювали, а за що і чому – не так уже й важливо. Не так уже й важливо, тому що прадіди воювали в Першу світову за інтереси світового капіталу, а потім ще років п’ять – один із одним, при цьому цілі були найрізноманітніші, але військовий досвід – один.
Не тільки прадіди й прапрадіди, а й віддалені пращури теж воювали. Куликове поле в історичній перспективі зливалося з Бородінським полем… Список ворогів Росії, з якими вона воювала, величезний. І не в останню чергу Росія воювала зі своїм народом. І перемогла.
Ти скажеш: всі воювали! А Франція? А Іспанія? Навіть мирна Швейцарія колись воювала, але програла і зареклася воювати надалі. І тепер єдине місце, де гуляють озброєні швейцарці, – це град Ватикан. Вони одягнені в ошатну форму, яку розробив сам Мікеланджело Буонарроті. Їхня зброя – алебарди. Супротивника у них немає. А послухай ваше ТБ – знову Росія оточена ворогами!
Усі воювали. Але не всі зробили війни стрижнем історії. Це дуже схоже на те, що я часто говорю про Одесу: у всіх містах були бандити, але тільки Одеса надала їм статус «культурних героїв», що створили обличчя міста.
Але ж не тільки діди воювали. Куба, Близький Схід, Корея, Чечня, Афганістан… У Троцького була ідея перманентної революції. Поствоєнний СРСР втілював цю ідею в життя. Революційним пролетаріатом була радянська військова машина.
І зараз твоя країна воює, моя дорога. Далеко не тільки з нами. Але не в останню чергу з нами. І саме в цій війні вона отримала свій головний (і схоже, єдиний) великий військовий трофей – Крим.
Це фізичні війни. А ментальні не припинялись ані на мить! Холодна війна, наприклад, зараз вона триває після короткої перерви. Замість товарообміну – обмін санкціями. І так звана Велика Вітчизняна не припинялася – на екранах, у святкуваннях, у поезії, на сторінках романів.
І ось – Крим.
Ми ніколи не визнаємо цього захоплення. І ніколи, схоже, не повернемо півострів собі. А значить, у нашій історичній пам’яті надовго залишиться незагоєна рана.
Згадай Курильські острови. Ну, що вони таке в російських масштабах? А якою мертвою хваткою встромила в них зуби твоя країна. Мирного договору з Японією у вас донині немає. Щоправда, і війни немає.
А з нами договір є. Але є і війна.
З думкою про тебе і твою «переможну» країну.
Боря
