ПАТ «Газпром» стає все ближчим до реалізації омріяного обхідного щодо України маршруту транспортування газу на європейські ринки – газопроводу Nord Stream-2. Здавалося б, що це є звичайний економічний проект або звичайна приватна ініціатива низки російських, австрійських, німецьких та інших зарубіжних компаній, яка б не мала зачіпати базові засади європейської та євроатлантичної безпеки. Натомість ми є свідками перебудови сучасної енергетичної архітектури, глибокого політичного розколу, дипломатичної кризи тощо. Мета цієї статті – зробити огляд зацікавлених суб’єктів, які просувають цей проект і показати можливі напрямки розвитку подій.
Україна має одну з найбільш потужних газотранспортних систем у світі. Довжина газопроводів – 38,55 тис. км, зокрема магістральних газопроводів – 22,16 тис. км. Пропускна здатність на вході – 287,7 млрд м3/рік, на виході – 178,5 млрд куб. м/рік. Система поєднана з потужними підземними сховищами газу із загальною місткістю – 31 млрд куб. м. Щодня систему обслуговують 28 тис. чоловік. Це є надзвичайно стабільна система, і навіть у разі нештатних ситуацій, зокрема аварій, є можливість збереження безперервності постачання завдяки переключенню потоку на поєднані альтернативні нитки газопроводів. Система побудована на суходолі, і з точки зору ремонтопридатності вона набагато простіша, ніж морські інфраструктурні проекти, а отже, і ліквідація будь-яких аварійних ситуацій відбуватиметься в рази швидше. Проте, система з великою вірогідністю буде частково консервована і ліквідована, а працівники звільнені. Головна причина – реалізація другої нитки експортного газопроводу Nord Stream-2 («Північний Потік-2», NS2 – ред.). Здавалося б, навіщо будувати новий маршрут, якщо Україна і так на 100 % виконує свої зобов’язання. І, власне, тут, головне, відповісти на запитання не «чому», а «хто», бо розуміючи основних гравців, які зацікавленні у реалізації NS2, можна краще зрозуміти їх інтенції та мотивацію.
Східно-західний блок
Якщо подивитись на процеси, які відбуваються на ринку M&A (mergers and acquisitions, злиття і поглинання – прим. ред.) у сфері енергетики, то ми бачимо розквіт спільних російсько-німецьких і російсько-австрійських проектів тощо. Нині відбуваються процеси укрупнення підприємств по лінії Схід-Захід. Причому операції щодо об’єднання активів є фактичним вираженням політичної системи стримування і противаги, що закладається на корпоративному рівні. Варто розуміти, що проект NS2 є, скоріше, завершальним актом створення потужних російсько-німецько-австрійських структур, ніж його початком. І щоб пересвідчитися в цьому, треба подивитися на структуру бізнесу учасників NS2.
Проектною компанією, яка створена для реалізації NS2, є зареєстроване «Газпромом» в Швейцарії підприємство Nord Stream-2 AG. Згідно з підписаними угодами про фінансування проекту, партнерами виступають компанії ENGIE, OMV, Shell, Uniper і Wintershall, що загалом свідчить про міжнародний статус проекту. Якщо подивитись ближче, то стає ясно, що це не зовсім так. По перше, Wintershall («дочка» німецької корпорації BASF, що займається розвідкою та видобутком вуглеводнів) має потужні зв’язки з «Газпромом», зокрема спільні проекти щодо видобутку нафти і газу в Балтійському морі. Крім того, з другої половини 2000-х років Wintershall має потужні активи на території РФ. Зокрема, йдеться про розробку Південно-Російського газоконденсатного родовища з видобутком 25 млрд куб. м газу на рік. Оператор проекту – ВАТ «Севернефтегазпром», акціонерами якого є ПАТ «Газпром» (частка участі – 40 %), а також дочірні структури BASF SE (Wintershall Holding GmbH – 35 %) і OMV – 25 %. Крім того, у 2006 році Wintershall приступила в рамках СП «Ачімгаз» до розробки Уренгойського родовища (запаси більше 10 трлн куб. м газу), ставши першою німецькою компанією, яка видобуває газ в Сибіру. У 2015 році відбувся обмін активами між Wintershall і «Газпромом», в результаті якого «Газпром» збільшив до 100 % свою частку в компанії Wingas (одна з найбільших збутових енергокомпаній Німеччини з часткою на внутрішньому ринку близько 20 %), а Wintershall збільшив на 25,01 % частку в компанії «Ачімгаз», виступивши таким чином паритетним партнером з «Газпромом». Звичайно, варто зазначити, що у Wintershall є 15,5 % у компанії Nord Stream AG, що є оператором однойменного газопроводу.
Але на цьому російсько-німецьке економічне співробітництво не зупинилось, і сторони за фактом вирішили рухатися далі і ще потужніше об’єднувати свої активи. Так, у грудні 2017 року компанія російського бізнесмена Михайла Фрідмана LetterOne (управляє зарубіжними активами акціонерів «Альфа-Груп») і німецька BASF домовилися про створення компанії Wintershall DEA. За словами співвласника «Альфи» і LetterOne Германа Хана, партнери зберігають плани завершити злиття в другій половині 2018 року, а також провести IPO через кілька років. Орієнтовна вартість укрупненої компанії – 20 млрд євро. Угода передбачає злиття двох найбільших нафтогазових компаній Німеччини, які працюють також у Норвегії, Данії, Південній Америці, Північній Африці та Росії, а саме приєднання активів DEA, що належить LetterOne, до «дочки» BASF Wintershall. В об’єднаній компанії BASF отримає 67 %, а LetterOne – 33 %.
Проект NS2 стає також ренесансом австрійсько-російського співробітництва у сфері видобутку і постачання вуглеводнів. Незважаючи на те, що у 2010 році OMV продала 74,9 % в компанії Ring Oil Holding & Trading, яка володіла 10 ліцензіями в Росії – в Саратовській області та республіці Комі, компанія має плани щодо повернення на російський ринок. В кінці 2017 року австрійська OMV завершила придбання 24,99 % акцій вже згаданого Південно-Російського газового родовища у Uniper SE. Крім того, існує хоч і загальмований, але досі актуальний план реалізації базової угоди щодо обміну активами. Так, OMV планувала отримати ще 24,98 % частки в проекті з розробки ділянок 4A і 5A ачімовских відкладень вже згаданого Уренгойського родовища в обмін на 38,5 % в компанії OMV AS, яка займається геологорозвідкою і видобутком в Норвегії.
Відзначимо, що 1 червня 2018 року минуло 50 років з початку поставок російського газу до Австрійської Республіки. Радянське об’єднання «Союзнефтеекспорт» і компанія Österreichische Mineralölverwaltung (ÖMV) підписали відповідний договір 1 червня 1968 року. Австрія стала першою країною в Західній Європі, яка уклала газовий контракт із колишнім Радянським Союзом. До ювілейної дати голови компаній підписали угоду на поставку російського природного газу в Австрію до 2040 року. Раніше контракт діяв до 2028 року. Тобто в Австрії при реалізації нового газопроводу NS2, в якому компанія буде мати частку, буде вигідно продовжувати нарощення активів з видобутку на території Росії.
Ще один цікавий приклад угод з M&A демонструє інший учасник проекту NS2 – німецька компанія UNIPER. Нині ми є свідками фіналізації укладання угоди щодо викупу фінським державним концерном Fortum 47 % акцій компанії UNIPER, що входить до структури німецької E.ON. Німецькі ЗМІ, зокрема DW, пишуть, що стосовно цієї угоди є різні неоднозначні думки. Фактично фінська компанія викуповує потужну частку одного з найбільших покупців російського газу в Німеччині та концентрує велику кількість електрогенерувальних активів у самій Росії. UNIPER володіє в Росії п’ятьма електростанціями, причому дві найпотужніші з них знаходяться в Сибіру. Fortum контролює вісім електростанцій на Уралі і в Західному Сибіру і в результаті нинішньої угоди стане найбільшим іноземним гравцем в російській електроенергетиці. Однак, існують версії, що ця угода для Fortum є лише перехідним кроком.
Так, є думка, що фіни, отримавши контроль над UNIPER, розділять її на окремі частини, після чого виділять найбільш цікаві електрогенерувальні активи і постараються позбутися вугільних електростанцій і газового бізнесу UNIPER, що може призвести до закриття окремих підприємств, особливо в Німеччині. Саме тому голова UNIPER Клаус Шефер (Klaus Schäfer) в інтерв’ю Reuters називає Fortum «вовком в овечій шкурі». Якщо цей сценарій буде реалізований, то ми можемо стати свідками подальшого перепродажу газових активів UNIPER. У цьому разі відкритим залишається питання щодо потенційного покупця.
Французька енергетична корпорація Engie також підтримує проект NS2. Engie (колишня GdF Suez) – партнер «Газпрому» з 1975 року, коли підписала перші два контракти на поставку газу на кордон Словаччини й Австрії. Нині Engie володіють 9 % компанії Nord Stream AG.
На противагу німецьким і австрійським компаніям, у Engie набагато слабші зв’язки з РФ, і дуже диверсифікований портфель активів. Компанія працює у 70 країнах світу. Компанія володіє однією з найбільших газотранспортних мереж в Європі, найбільшою газорозподільною мережею і сховищами газу місткістю 12 млрд куб. м газу. Компанія є також найбільшим імпортером LNG в Європі та другим за величиною оператором LNG-терміналів.
Англо-голландська нафтова компанія Royal Dutch Shell також фінансує NS2. Компанія є також глобальною і досить уважно ставиться до ризиків, які можуть виникнути у разі посилення санкцій проти РФ. Так, коментуючи рішення про підтримку реалізації нового газопроводу, у Shell зазначили: «Ми бізнес-структура. Ми приймаємо рішення, виходячи з найкращих комерційних інтересів, при цьому дотримуючись дієвих заходів торгового контролю і міжнародних санкцій», – відзначили в Shell. У компанії підкреслили, що рішення надати фінансування Nord Stream 2 є комерційним, і засновано, крім іншого, на очікуваному повернення інвестицій.
Що далі?
Наразі не відомо, чи встигнуть в Європейській комісії внести поправки до директиви ЄС щодо газу, що потенційно може ускладнити будівництво газпроводу. Польські урядовці зазначають, що розгляд і прийняття поправок значно затягується, що не є дивним з огляду на прихильність Австрії та Німеччини до реалізації проекту. Крім того, невідомо, чи видасть Данія дозвіл для будівництва газопроводу у своїй винятковій економічній зоні. Нині ці питання розглядаються на рівні МЗС. Відомо, що навіть у разі негативного для «Газпрому» рішення, будівництво буде лише відтерміновано, що потягне за собою збільшення вартості проекту.
Головний інструмент впливу на долю проекту тепер перебуває в руках Адміністрації президента США. Так, авторитетне видання Foreign Policy 1 червня написало, що Адміністрація Дональда Трампа може незабаром ввести санкції проти європейських компаній-учасників NS2. Чиновники вивчають й інші способи заблокувати проект, але ключові фігури в Білому домі розглядають санкції як найбільш ймовірний варіант. Джерело Foreign Policy зазначило, що адміністрація Трампа «не зупиниться ні перед чим», щоб заблокувати NS2. Відзначається, що радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон та інші високопоставлені чиновники розглядають проект як загрозу безпеці Сполучених Штатів і Європи і мають намір зупинити його.
З огляду на учасників проекту NS2 найбільш вірогідним є те, що першими компаніями, які вийдуть із проекту в разі введення нових санкцій, є Shell і Engie. У другу чергу має вийти австрійська компанія OMV та німецькі Wintershall і UNIPER.
Однак, санкції поки не введені, а нові складні утворення внаслідок операцій зі злиття і поглинання між російськими і європейськими корпораціями дають доволі широке поле для можливої реакції на потенційні санкції з боку США.
Варто відзначити, що в разі реалізації проекту NS2 та відсутності реакцій США, в Європі виникне суперпотужний і впливовий енергетичний союз передусім Німеччини, Австрії і Росії, що буде включати весь ланцюг постачання енергоносіїв від свердловини до газової плити. І це стане справжнім тріумфом східно-західного корпоративного сектору, що для України є дуже і дуже поганою новиною.
Текст: Володимир Дольник
