Українські військові залежать від американських космічних систем у протиповітряній обороні, управлінні безпілотниками та фронтовому зв’язку. Європа хоча й розвиває власні космічні технології, але поки не може замінити американські можливості в повному обсязі.
Критичність цієї залежності виявилася в жовтні, коли українські військові зіткнулися з двома проблемами одночасно: зникли звичні попередження про запуски російських балістичних ракет, а також виникли обмеження у роботі супутникового зв’язку Starlink, який використовується для керування дронами. Терміналами Starlink військові координують рухи підрозділів, логістику та бойові операції, включаючи управління як перехоплювальними, так і ударними безпілотниками. Обмеження торкнулися апаратів, що рухаються швидше за 161 км/год, що створило проблеми для українських перехоплювачів, яким потрібна значно вища швидкість — до 400 км/год — щоб наздогнати російські дрони. Доступ до військової системи Starshield залежить від рішень американського уряду.
Американська інфрачервона система спостереження SBIRS виявляє теплові сліди запусків балістичних ракет та відстежує інші повітряні загрози, дозволяючи Україні отримувати попередження про ракетні атаки. Цей час критичний: при виявленні ракети на великій відстані протиповітряна оборона може спробувати збити її кілька разів, тоді як запізніле виявлення залишає лише одну спробу. Навіть кілька хвилин попередження важливі для цивільних, щоб дістатися укриття. Крім того, американські супутники надають знімки високої роздільності та відео, які допомагають виявляти російські військові позиції, техніку, артилерію, склади боєприпасів, аеродроми та місця запуску ракет.
Президент Володимир Зеленський вказував на американську владу щодо обмежень супутникового зв’язку, однак держсекретар США Марко Рубіо заявляв, що політика обміну розвідданими не змінилася. 20 жовтня Зеленський повідомив про відновлення обміну розвідданими та заявив про планове відновлення повної роботи Starlink протягом 48 годин. Проте ці кроки не вирішують основної проблеми: значна частина українських військових можливостей залежить від інфраструктури, контроль над якою перебуває поза межами України.
Європейські країни надають Україні супутникові розвідданні: фінська ICEYE використовує радіолокаційні супутники для спостереження вночі та крізь хмари, французькі системи виявляють теплове випромінювання, а Німеччина закуповує комерційні знімки, зокрема від американської Planet Labs. Однак європейські можливості не дорівнюють американським. Європа не має аналога SBIRS для глобального попередження про ракетні запуски. США мають майже 250 військових супутників на орбіті, Китай — близько 150, Росія — приблизно 100, а Європа — близько 50.
Не існує європейської супутникової мережі зв’язку, яка б дорівнювала Starlink. Найближча альтернатива — OneWeb із близько 600 супутниками, тоді як Starlink налічує приблизно 10 тисяч апаратів. Нижча орбіта Starlink забезпечує меншу затримку сигналу, велика кількість супутників — ширше покриття та вищу пропускну здатність, а компактні термінали легше встановлювати на безпілотники. ЄС розвиває захищену систему IRIS²: у серпні 2026 року Єврокомісія погодила розширення до 348 супутників, перші запуски заплановані на 2029 рік.
